"Оксана Забужко. Let my people go" - читать интересную книгу автора

виплодом ума московських фахiвцiв. Полiтично й iнтелектуально Київ сьогоднi
дедалi бiльше нагадує мiсто пiд росiйською окупацiєю. А що саме вони
замислили, аби забезпечити в Українi "пере-ємство влади", вийшло на яв
минулої ночi.
Близько 23:00, коли спiваючий "помаранчевий" натовп перед
Центрвиборчко-мом розсiявся, i хiба яких 150 душ, серед них жiнки та лiтнi
люди, зосталися чекати на оголошення результатiв провадженого в будинку
засiдання (на порядку денному була спроба фальсифiкувати близько 2 мiльйонiв
голосiв шляхом махiнацiй iз виборчими дiльницями!), дракон уперше показав
зуби. Десь iз пiвсотнi чоловiкiв у чорних шкiряних куртках вигулькнули з
темряви й накинулися на людей, що чекали на лавочках, iз кийками й ножами.
Мiлiцiї поблизу не було (!), але трьох нападникiв схопили й закували в
наручники, вискочивши на крики з будинку, парламентарi та охоронцi. В
кишенях у затриманих виявились посвiдчення мiлiцiонерiв - зi спецiально
тренованих "загонiв убивць".
Авжеж, чутки ходили й ранiше - про якiсь "спецзагони", що прибувають iз
рiзних кiнцiв країни й зосереджуються навколо мiста. Про якiсь химернi,
вкрай пiдозрiлi маневри, то тут то там завважуванi киянами. Нинi, на ранок
пiсля "ночi довгих ножiв" (у вислiдi якої 11 мирних демонстрантiв потрапили
до шпиталю, декотрi з серйозними пораненнями) сумнiву не лишається: вiйну
оголошено. Гангстери при владi в жодному разi не збираються йти. Вони
збираються боротись - найiмовiрнiше, вже по тому, як зачиняться кабiни для
голосування.
Чи можуть хай якi там "спецiально тренованi" групи вбiйникiв реально
протидiяти сотням тисяч людей? (Ложе люди таки вийдуть на вулицi в нiч
виборiв, i український Iнтернет зараз вирує обговореннями, де i як
зустрiчатися, як боронитися в разi атаки тощо). Гаразд, нехай i не зможуть.
I українська армiя теж навряд чи погодиться повернути зброю проти власного
народу. Але 28 жовтня, за три днi до виборiв, у Києвi вiдбудеться вiйськовий
парад (нiчого подiбного ранiше в цей день не проводилося!). I росiйський
президент Владiмiр Путiн прибуває до Києва - буцiмто на те, аби взяти участь
у парадi (?). I залишитися в Києвi ще на п'ять (?) днiв. Знов-таки, є
чутки - ох, цi чутки! - що привезе з собою, виключно порядком персональної
охорони, i трохи багнетiв. Точнiше, два пiдроздiли, особливо славнi своїми
операцiями на Кавказi... 28
Можливо, Українi залишився тiльки тиждень. Один останнiй тиждень
бурхливої осени вiльних полiтичних дискусiй по клубах i кав'ярнях, зборiв,
мiтингiв, врештi-решт - надiї. Адже, попри все, вiдчувається напрочуд
сильна, дедалi дужча надiя, я б сказала навiть - наростаюча вiра, що
наступної недiлi українську частину дракона таки буде вбито народним
волевиявом. Сьогоднi ведучий останнього вiльного, ще не закритого
українського телеканалу (П'ятого) усмiхався так само, як учора люди на
вулицях. (Довший час утискуваному, а тепер оскаржуваному судовим порядком,
П'ятому каналу завтра ввечерi загрожує закриття, - одначе ведучий усмiхався
так, як всмiхаються переможцi.) Трансльований лише на третинi територiї
країни, та й то здебiльше через кабельне телебачення, П'ятий канал єдиний
дав повний репортаж про подiї минулої ночi. I що характерно - жоден iз
побитих свiдкiв не виглядав на екранi "жертвою": всi вони говорили обурено,
але з явним вiдчуттям своєї правоти - як люди, свiдомi своїх прав i готовi
їх захищати.