"Оксана Забужко. Let my people go" - читать интересную книгу автора

Це цiлком непоясниме, iррацiональне, а проте всепоглинаюче вiдчуття:
нiби "ми", народ, сильнiшi, нiж "вони", корумпована влада. I страхом зараз
пойнятi "вони", а не "ми".
У нiч виборiв я також вийду на вулицю. Не знаю, що на нас чекає. Тобто
якi сили буде кинуто проти нас i чим це все окошиться. Та навiть якщо
станеться найгiрше i путiнськi багнети допоможуть перетворити мою країну, на
бозна-як довгий термiн, на бандитську резервацiю деградовано-сталiнського
зразка, ми однаково будемо на вулицях, - бодай на те лиш, аби мати змогу
сказати, що це не був наш вибiр.
Знаючи, як легко (а часто й iз готовнiстю!) послуговується захiдна
преса, пишучи про нинiшню ситуацiю в Українi, полiтичними мiфами росiйського
виробу (про гаданий "розкол" України на Схiд i Захiд, на "проросiйську" та
"прозахiдну", росiйськомовну та україномовну частини, кожна з яких, мовляв,
делегує на президентство "свого" кандидата...), я просто хотiла дати вам
знати, як воно виглядає i як вiдчувається тут нами насправдi. Розповсюджуючи
правду далi, ви зробите й свiй внесок у вбивство дракона. Бо ж, як усi
гаразд знаємо зi старого Орвела (хто , на ласку Божу, так безмисно
проголосив був його застарiлим?!), найперше, чого дракон потребує для
виживання, - то фальшивої, штучно витвореної ментальної картини. I зайве
нагадувати, що агонiю дракона в жодному разi не слiд легковажно трактувати
як процес суто мiсцевого значення...
Це не прощальний лист - це лист надiї.
Будь ласка, тримайте за нас кулаки цього тижня!
Iз сердечними вiтаннями, Оксана Забужко


IНТЕРВ'Ю ГАЗЕТI "IL МАNIFESTO" (Iталiя)
30 жовтня 2004 р.

Як змiнився в мiстi передвиборчий настрiй пiсля суботньої ночi, коли
перед Центрвиборчкомом "невiдомi" особи вчинили жорстокий напад на
прихильникiв опозицiйного кандидата Вiктора Ющенка?
Вiн мiняється тепер кожного дня - напруга наростає. Влада намагається
посiяти страх - iдуть арешти громадських активiстiв, обшуки в студентських
гуртожитках, до Києва прибувають спецiальнi загони для влаштування вуличних
безпорядкiв, а провладний кандидат пан Янукович перейшов до брутальних
погроз уголос. Але в мiстi страху не вiдчувається - пiсля суботнiх подiй
готовнiсть до "каштанової революцiї" остаточно визрiла й висить у повiтрi.
Кияни збираються ночувати пiд виборчими дiльницями - для запобiгання
фальсифiкацiям.

Що насправдi стоїть на кону в цих виборах?
Для України - свобода й незалежнiсть. А для Європи тут вирiшується
питання - чи мати найближчим сусiдом ЄС молоду демократiю, чи марiонеткову
кримiнальну диктатуру фашистського типу. EС - не острiв в океанi. Ще 3-4
роки тому i ми в Українi краєм вуха з жахом слухали повiдомлення про сваволю
властей у Росiї. Сьогоднi вже в українських селах адмiнiстрацiя заявляє
селянам: хто не проголосує за Яну-ковича - спалимо хату! А тепер подумайте
про вибори в схiдних землях Нiмеччини, де неонацисти здобули до 14 %
голосiв... Привид тоталiтаризму вже бродить по Європi. Його можлива перемога