"Оксана Забужко. Let my people go" - читать интересную книгу автора

в Українi в майбутньому загрожуватиме непередбачуваними наслiдками i для
захiдних демократiй.

Чому європейська преса так погано поiнформована, навiть мало
зацiкавлена в українських справах?
У Європi взагалi мало цiкавляться Україною, тому й не розумiють усього
геополiтичного значення цих виборiв. Але тут є частка й української вини -
насамперед наших iнтелектуалiв, якi таки дуже мало зробили для того, щоб
подати Заходу правдивий прямий голос про свою країну. Зараз ми жорстоко за
це розплачуємось.
Зрозумiло, що вiзит Путiна за три днi до виборiв не можна вважати
випадковiстю, тож, на Вашу думку, яку роль Путiн i його люди вiдiграють
зараз в Українi?
Вся кампанiя кандидата вiд влади - це робота росiйських
полiттехнологiв. Путiн реставрує iмперiю i за всяку цiну не хоче випускати
Україну зi сфери контролю. Для цього вiн i вибрав Януковича: колишнiй
чекiст - колишнього бандита, давня традицiя ГУЛАГу. Його вiзит, iнтерв'ю на
всiх нацiональних ТБ-каналах, участь у помпезному вiйськовому парадi 28-го
жовтня з дивної (нiколи ранiше не вiдзначуваної) нагоди "60-лiття визволення
України вiд фашизму" - остання передвиборча карта влади з метою пiдняти
рейтинг Януковича за рахунок старшого вiком електорату (який пам'ятає
вiйну). Далi в хiд, очевидно, пiде вже прямий терор. До речi, i для навчання
спецзагонiв провокаторiв в Україну були привезенi росiйськi iнструктори...
Запитання: Лоренцо Помпео


УКРАЇНСЬКА СОЛIДАРНIСТЬ
" Wall Street Journal Еurope ", 22 листопада 2004 р.

У суботу вдень я проїздила на таксi повз офiс Центрвиборчкому.
Велетенську озiю було обнесено двома рядами сталевих парканiв - конструкцiя,
що, за iронiєю, iмiтує тюрму "суворого режиму". Всерединi, на подвiр'ї,
заклякли в чеканнi закамуфльованi бетеери. Чого ждуть?
"Он вони, - сказав таксист, криво посмiхаючись. - Забарикадувалися вiд
нас. Мабуть, досi в штани вже наклали од страху, еге?" Вiн повернув до мене
голову i по-змовницькому пiдморгнув: "От i кiнець їм приходить!"
У Києвi не треба довго пояснювати, хто такi "вони", а хто - "ми".
"Вони" сидять у своїх фортецях, в урядових та президентських
адмiнiстративних будiвлях на пагорбах у центрi мiста. "Вони" перепиняють рух
транспорту, щоб мчати через мiсто на шаленiй швидкостi кавалькадами чорних
ВМW та шестисотих "Мерседесiв", а "нас" трактують як багно пiд ногами - чи,
точнiше, як дешеву робочу силу, що дає "їм" змогу продавати за кордон "їхню"
сталь за супервигiдними цiнами, з якнайбiльшим для себе зиском. "Вони"
тримають собi до послуги мiлiцiю, яка лупцює манiфестантiв на демонстрацiях,
нацiональнi телеканали, якi вивалюють на "нас" гори брехнi, i податкову
службу, яка викачує з "нас" грошi "їм" на потреби, роздягаючи "нас" до
нитки. (Тиждень тому, примiром, мiй видавець отримав вiд мiсцевої податкової
вимогу негайно, як грiм з ясного неба, сплатити ще 44 тис. гривень, себто
близько 7 тис. євро, i вельми з того втiшився, зробивши логiчний висновок,
що "вони, видать, до решти вичерпали видiленi на виборчу кампанiю кошти i