"Павло Загребельний. Диво (Укр.)" - читать интересную книгу автора

"По┐ду,подумав Отава,- завтра ж уранцi по┐ду до Ки║ва. Два днi - це
нiщо. Лiпше втратити два днi, анiж..."
До ранку вже.не заснув, снiдати пiшов без жодного бажання, мав твердий
намiр одразу пiсля снiданку викликати таксi i. ┐хати на аеродром дiставати
там квиток i летiти, летiти.
Всi заспали пiсля вчорашнього випадку в "Ореандi", на снiданок
запiзнювалися, i Отава подумав, що так воно й краще. Художницi теж не
було. Отава поколупався виделкою в якiйсь там потравi, надпив трохи чаю i
вийшов з ┐дальнi. Йому назустрiч по сходах пiднiмалася Тая. Крiзь
розстебнуте бiле пальтечко виривалося назовнi яскраве плаття, яке враз
перетворило Таю на жiнку у.всьому-в кожному порусi, в кожному вигинi тiла,
в кожному зблиску очей. Вiн став, i в нього в грудях прокотилося коротке
схлипування з нiчного кошмару. Не знав, що казати, безтямно дивився на
молоду жiнку, яка впевнено долала сходи сво┐ми високими ногами,
обтягненими модними взористими панчохами.
- Ви вже поснiдали? Так рано? - сказала вона досить буденним, як йому
видалося, голосом. Отавi враз захотiлося, щоб вона повторила вчорашн║
запрошення подивитися ┐┐ етюди, запросила його вiдразу пiсля снiданку, щоб
вiн потiм змiг ще викликати собi таксi й устигнути на аеродром до вiдльоту
рейсового лiтака на Ки┐в. Вона вмiла читати його думки i настро┐, тож
повинна була й тепер...
Але Та┐са сказала зовсiм iнше:
-А я, бачите, причепурилася. Iду в кiно. Сьогоднi показують "Дорогу"
Феллiнi. Бачили?
Вiн повинен був сказати, що не бачив, i вiдразу ж напроситися разом з
нею, але образа на Таю за те, що не захотiла вгадати його бажання,
примусила бовкнути неправду.
- Бачив. Нiчого спецiального.
- Тодi,вона стала схiдцем вище за Отаву i, мружачись, розглядала його,-
тодi ви пiдете i подивитеся ще раз.
- Навiщо?
- А щоб не казати про цей фiльм таких дурниць.
- Можу я мати свою думку? I взагалi...- Вiн не витримав i сказав майже
благальне: - Могли б ви не пiти на цього Феллiнi?
- Дозвольте поцiкавитися - чому?
- Ну, пiдете iншим разом. А сьогоднi... Я б дуже хотiв поглянути на
вашi етюди.
- На мо┐ етюди?-Тая трохи повагалася.-Ну, гаразд. Але це можна й
згодом. .
- Нi, я хотiв...
- Ага, вам хотiлося зараз же. Може, менi й не снiдати?
- Та нi, поснiдайте.
- Ви дозволя║те? Що ж... Я подумаю пiд час снiданку, чи менi йти на
Феллiнi, чи показувати вам цi... етюди.
- Боюся, що ви мене можете не застати,- ображено промовив Отава.
- Ага, вирiшили ┐хати додому? I то негайно? Ну, гаразд. Я вип'ю чаю, а
потiм покажу етюди. Слаба жiнка. Нiчого не вдi║ш.
Вона вiйнула перед очима в Отави сво┐м яскравим платтям i пiшла до
┐дальнi.
А Отава стояв на сходах i знетямлено посмiхався усiм знайомим, що