"Iван Бiлик. Меч Арея (Укр.)" - читать интересную книгу автора

соханя, оббiлували його й настромили над багаттям. Лiс виповнився
лоскiтливими пахощами смаженого м'яса, й хлопцi згадали, що сьогоднi й не
снiдали. Про Богдана годi й казати: вiн нiчого не мав у ротi
хтозна-вiдколи.
Хлопцi помалу запереступали до багаття. Борислав, маючи на оцi сво║,
ввесь час липнув:
- Коли ж ви руша║те? Сього ж днi?
- Не горить, - смiявся косацький отаман. - Нам аби заутра бути в
Луговиках.
- На Чорнобильськiй землi?
- На Чорнобильськiй.
- Пощо?
- Кошового можа ма║мо жонити.
- Князя Джурджа? - вихопилося в Борислава, й вiн почервонiв.
- Та Джурджа ж. По-нашому Юра.
- Як се по-вашому?
- Я-м роду полянського. По-нашому Юр. А по-сiврському Джюрджь. Он у нас
║ косак iз землi Сiврсько┐, його ймено такоже Джюрджь. А по-деревлянському
Тур. Тепер вiда║ш?
- Вiдаю, - мовив Борислав i перезирнувся з Богданом.
- А князя Юра зна║ш? - запитав кремезний отаман i перевернув жердину з
лосем.
- Чув ║смь, - ухильно вiдповiв Борислав, похоловши вiд страху.
Але страх виявився марним. Отаман був балакучим i вiщим. Перевертаючи
над вогнем лося, вiн почав пояснювати:
- Як ми речемо на сього звiра?
- Лось, - одказав хлопець.
- Iстинно. А сiври речуть на нього лусь. А в Деревах речуть лись. Зумiв
║си?
- Зумiв ║смь, - усмiхнувся хлопець.
- А як той звiр, що живе в лiсi й страшно гарчить? Видiв си такого?
- Нi. Лише забитого. Медвiдь речеться.
- О! - погодивсь отаман. - А пощо? Бо мед вiда║. А ти вiда║ш?
- Вiдаю!
- То й ти ║си медвiдь?!
Отаман зареготав, реготали й усi, хто чатував коло вогнища.
- Не ║смь медвiдь, але чоловiк, - пiдшморгнув Борислав.
- А ци вiда║ш ти, що чоловiк так i звався колись?
- Коли?
- А давно.
- Не вiдаю.
- Так слухай. к така пiсня:

Ой пiду я до лiсу, до лiсочку,
Та втну собi дубову тесочку,
А на тiй тесi та рогатина,
Та й не пострашусь лютого русина.
Вiддай ми, русине, сво║ рухо,
Щоб тепло було ми та сухо.