"Iван Бiлик. Меч Арея (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Великого князя Данка греки отру┐ли.
- Хто тобi повiдав се? - недовiрливо перепитав Бан.
- Сам видiв ║смь! Везуть у корстi, засоленого й завощеного. Й полки
вертають у стольний Витичiв.
Богдановi раптом запекло пiд грудьми. Вбито його дiда, Великого князя
Данка. Й хоч Богдан бачив його лише тричi на сво║му вiку, але було шкода
старого, й вiн думав, що, певно, так i прокида║ться в людинi кров до
помсти. Очi свербiли, вуста почали дрiбно сiпатися, й, може б, княжич не
втримався й заплакав, та вчасно вдарив поробошнями жеребця в слабину.
Товаришi погнали слiдом за княжичем, гречники, стямившись, почали
розвертати волiв, а княжич гнав i гнав коня помiж деревами, й сльози
бiгли-таки йому з вiч. Над усе хотiлося тепер Богдановi додому, до матерi,
й вiн ще дужче бив коня пiд ребра. Образ чужо┐ чорнобриво┐ дiвчини
вiдсунувся кудись убiк, зблякнув, розтав, i все здалося таким нiкчемним i
не вартiсним, - дурнi бойовиська, що вiн ┐х заварив, i втеча в греки, й
усе на свiтi, думав лише про те, як при┐де додому й притиснеться матерi до
м'яких теплих грудей, а вона мовчки гладитиме його рукою по довгому
волоссi.


В ЛIТО 413-е

Новий конунг вiзiготiв аквiтанських Валлiй, боячись дужих сусiд сво┐х
венедiв, надумавсь утiкати до Африки. Посадивши все плем'я на плоти, човни
та ладдi, вiн рушив у вiдкрите море, щоб зажити на полудневих землях ново┐
волостi. Та сильна буря де перетопила судна його, де прикотила назад, до
║вропейських берегiв. Убачивши в сьому волю Неба, Валлiй вiдмовивсь од
свого намiру.


В ЛIТО 414-е

При дворi царгородському закоторилося: всю волость правлiння перебрала
на себе Пульхерiя, молода сестра малолiтнього iмператора Теодосiя. Бувши
побожною святенницею, вона запровадила при дворi монастирський лад.


В ЛIТО 415-е

Перський цар кздегерд, переступивши слово, дане покiйному iмператоровi
Аркадiю, став посягати знову на Вiрменiю. Замiсть законного княжича, вiн
посадив на вiрменський стiл перського. Почалася рать межи персами й
греками, яка тяглася два лiта, й нiхто не мiг подолати.


В ЛIТО 416-е

В царi-городi Константинополi стали купувати й продавати чини всякi
державнi, й хто мав золота бiльше, той вище сягав, i почало беззаконня
всiляке творитися в усiх службах.