"Iван Бiлик. Меч Арея (Укр.)" - читать интересную книгу автора

В ЛIТО 417-е

Валлiй, конунг вiзиготiв аквiтанських, зiбрав усе полчення сво║ й повiв
таку мову: "Непереможнi готи! Хоч би куди ви спрямували стопи сво┐, вiд
далеко┐ полуночi до кра┐н полудневих, ви всюди прокладали-сте дорогу собi
сво┐м оружжям. Нiщо не спиняло вашого врочого ходу: нi землi, нi студiнь,
нi жар, нi гори, нi рiки, нi хижi звiрi, нi навiть велелюднi хоробрi
племена. Та ось що ми бачимо сьогоднi: венеди, галли й словiни посмiли
нападати на нас iз тилу, тодi як римляни загрожують у чоло. . Вiд вас,
хоробрi можi залежитеся тепер, на кого з них пiдiймати нам оружжя сво║. В
перемогу вашу я вiрю - вона буде. Але чи личить полчитися й гаяти час на
лякливих римлян? Чи не лiпше обрати вам ворога, достойного вас?"
Але вiзiготи так i не зважились сполчитись проти захiднiх слов'ян.


В ЛIТО 418-е

Закоторилася прями земля слов'ян iспанських: венеди повставали проти
галлiв, галли йшли супротиву словiн, а словiни нападали й на тих i на сих,
i велi┐ стогони стояли докруги, i брат iшов на брата й кривавi рiки
потекли межами.


В ЛIТО 419-е

Не знаючи, що йому чинити га як дотримати слова, даного iмператоровi
Гонорiю, готський конунг Валлiй оманою полонив одного з жупанiв
вiнедських, iм'ям Предiвой, i послав його в Рим, нiбито як ратний i взяток
на полi боронi. В Римi почалися радiснi свята. Гонорiя вшанували геро║м i
побiдником словiн, галлiв та венедiв. Конунг Валлiй також був уславлений
переможцем, хоч i не схрещував оружжя зi слов'янами iспанськими.


В ЛIТО 420-е

Пруги[4] велi┐ найшли на землю Руську вiд Галлi┐ Карпатсько┐ до самого
Днiпра, й на землю Деревську, й на Сiврську, й на Луги такоже, й був голод
чорний, й прийшла чума з кра┐н полудневих i всхiднiх, i забрала многi
животи.
Того ж лiта переставився перський цар кздегерд, i зiтхнули греки й
грузини iберiйськi, й тепер вiрмен опосiли греки, й заплакало старе, й
мале, й дитя в материнiй утробi, кленучи Теодосiя та Пульхерiю.


В ЛIТО 421-е

Над царем-городом Константиновим зiйшла зоря вiтле║мська, показуючи
опахалом на край полунiчний, i вбоялися греки, й рiкли, що зла слiд