"Iван Багряний. Людина бiжить над прiрвою (Укр.)" - читать интересную книгу автора

iсторi┐, оспiваний , поетами й трубадурами всiх епох i народiв, - анi
Ахiлл, анi Зигфрiд, анi Микита Кожум'яка, анi якийсь там iнший велетень,
що ста║ на прю з усiма темними силами - драконами, змiями-гориничами й
iншими почварами стоголовими - й перемага║ ┐х казковими чарами та мiццю
сво║ю богатирською.

Нi, цей герой - це звичайна собi, сiренька, в лахмiття вдягнена,
заштовхана, стероризована, отака собi мiзерна людина 20-го столiття.
Слабенька й змучена, непоказна й нiчим не опанцерована, поставлена,
одначе, долею проти найбiльших страхiть i почвар, якi будь-коли iснували
пiд сонцем. Що проти них змi┐-гориничi! А серед них i найбiльшi страхiття
- страхiття ницости, масово┐ пiдлоти, масово┐ жорстокости й злоби, що
стали разом гидрою мiльйонноголовою, ще й опанцерованою в залiзо. I от вiн
протисто┐ть ┐м... Сiрий, i буденний, i не геро┐чний на вигляд, немовби
зацькована тваринка. Лише з гарячим, буремним серцем... З уперто
зцiпленими зубами... З очима, запаленими вогнем велико┐, нездiйсненно┐
мрi┐...
Герой нашого часу!.. Це, може, навiть ви. Це, може, ваш брат. Або ваш
побратим, друг, якщо ви мали щастя носити в собi вогонь дружби й
побратимства та мали вза║мнiсть. I от ми з ним балянсу║мо над безоднею й
будемо бiгти впарi над нею - шляхом, що його придiлила доля. Може, й ви
тим шляхом бiгли? Може, це буде мова про вас! Може, iскорка й вашого серця
спалаху║ в тiм розпачливiм змаганнi людсько┐ iстоти, приречено┐ на смерть,
але бунтуючо┐ - проти всього: проти неминучости, проти свiту, проти
логiки, проти стихi┐, проти долi самотньо┐, кинено┐ напризволяще, зведено┐
до ролi земно┐ пiщинки, i с т о т к и, обдурено┐ заповiдженим ┐й божеським
покликанням. Обдурено┐ й поставлено┐ перед фактом цiлковито┐ дiкчемности й
безсилля, над проваллям всеподавляючо┐ ницости, над слiпим клекотом
всеруйнуючого зла, над космiчною прiрвою нiщоти, ганьби й глуму, як
пилинка в холодному й жорстокому змаганнi космiчних чисел, складених iз
вiдносних величин злоби й брутально┐ волi якихось неспiвмiрно малих
одиниць i тупо┐, самостiйно дiючо┐ черство┐ матерi┐.



I.Спецiяльна заувага, яка мала б заступитк окремий роздiл.

Це буде звичайна довiдка.
В нетерплячого читача, зокрема ж - у читача, що звик до простоти й
гранично┐ ясности клясичного роману, може виникнути питання - де ж,
нарештi, вiдбува║ться дiя? Не взагалi, а точно, - де саме?
На це можна б вiдповiсти, що це не ма║ нiякого значення. Така дiя, як
ця, що вiдбува║ться тут, могла вiдбуватися й вiдбувалася скрiзь, на
будь-якiй точцi земно┐ кулi року Божого 1943-го, але...
I тут приходить знамените "але" - "але", як виняток з правила.
Але в дiйсностi, в усiй сво┐й трагiчнiй повнотi й специфiчностi така
дiя могла вiдбуватися й вiдбувалася лише на певнiй територi┐ й лише на тлi
надзвичайно┐ епопе┐ певного народу (може, навiть як вивершення тi║┐
епопе┐). Тому мiсце й час мусять бути визначенi якнайточнiше.
Отже - дiя вiдбува║ться на Слобожанщинi, цебто на тiй частинi нашо┐