"Людмила Баграт. Зло (укр.) " - читать интересную книгу автора

нашої школи, я зробила вiдкриття, яке спочатку мене просто приголомшило.
Уявiть собi, я стояла на сценi i наче дивилася на себе збоку. Мiй рот
усмiхався, щось говорив, очi виблискували удаваними веселощами. Я була -
сама улесливiсть, показнiсть i фальшивiсть. Ледi Брехня. Я нiби розчинялася
у поглядах i думках присутнiх, i кожна нова брехня випiкала на менi палаюче
тавро: "Ти наша. Ти така, як усi. Шматочок нашого веселого, безглуздого,
порожнього свята". Принизливо i боляче. Все. Годi! Просто на сценi я подумки
пообiцяла собi, що цей масовий захiд буде першим i останнiм у моєму життi.
Так i сталося.
Вiдтодi я не брала участi у жодному колективному святi, вечiрцi чи
походi.

Була друга чверть восьмого класу. Всiх учнiв залишили пiсля занять, бо
класна керiвниця розподiляла мiж нами вiршi для декламування на черговому
щасливому новорiчному святi задоволених пiдлiткiв. Я стала у чергу
(ненавиджу черги) i терпляче чекала, коли менi вручать клаптик паперу з моїм
номером (який жах!) i вiршем. Класна керiвниця вже передчувала недобре.
Протягуючи менi аркуш, вона зустрiлася зi мною поглядом i не витримала.
- Марго, якщо ти i цього разу вiзьмеш вiрш, а потiм не з'явишся нi на
репетицiю, нi на свято, я буду змушена вжити жорстких, дуже жорстких
заходiв. Двiйка з поведiнки до твоїх бездоганних оцiнок - не дуже приємний
новорiчний подарунок, чи не так?
Якою ж гадюкою ти можеш бути через якiсь там вiршi! Хоч рiч i не в них.
Рiч у колективi, в однорiднiй масi, в м'якому тiстi для ваших рук! Я
усмiхнулася. Лагiдно, виказуючи розумiння.
- Iнно Миколаївно, я саме хотiла обговорити з Вами це питання.
Вона аж затремтiла вiд обурення.
- Якщо ти почуваєшся хворою, як завжди, коли йдеться про дисциплiну i
органiзацiю, то я нiчого не хочу чути. Колектив вилiкує!
Повiльно дихаємо, Марго! Раз - два - три. Раз - два - три. Тепер
вiдповiдай тихо i спокiйно.
- Нi, Iнно Миколаївно, я про iнше.
Ми залишилися вiч-на-вiч. Я глибоко вдихнула, машинально схрестила
пальцi i почала:
- Я дивилася графiк мiських шкiльних олiмпiад i чула, як вчителi
сперечалися, якого учня обрати для участi в них. Як я зрозумiла, бiльшiсть
зупинилася на моїй кандидатурi.
- Так, Марго. Хоч i дивно, але твої успiхи у навчаннi розбiгаються з
твоїми досягненнями у колективi.
Я знизала плечима.
- У кожного з нас свої вади. Проте я готова взяти участь у всiх цих
олiмпiадах.
Вона здивовано пiдняла брови:
- У всiх дев'яти? Це забагато. До речi, двi олiмпiади можуть бути в
один i той само день. Менi здається, на четверте грудня за графiком
призначенi олiмпiади з хiмiї i нiмецької мови.
- Для мене це - не забагато, Iнно Миколаївно. Дев'ять олiмпiад - саме
те, що треба. Я впораюся. Але за умови, що буду звiльнена вiд усiх видiв
колективної роботи впродовж навчального року. Щось на зразок нагороди. А
стосовно двох олiмпiад в один день - це ж не проблема. Я дивилася в