"Людмила Баграт. Зло (укр.) " - читать интересную книгу автора

- Нема в мене неприємностей, бо й роботи немає! - Роздратовано пирхнула
я у слухавку.
- Заспокойся, Марго, будь ласка. В мене вже слухавка плавиться. Дихай
повiльно, порахуй до десяти, а потiм починай розповiдати, але дотримуючись
конкретних подiй, не так голосно i не так швидко, без нецензурної лексики i
фiлософських мiркувань. Що сталося?
Я спробувала скористатися його порадою:
- Гаразд. Десять. Директору одного пiдприємства був потрiбен перекладач
нiмецької мови. - Пауза. - Строком на п'ять днiв. - Пауза. - Для роботи з
групою нiмцiв. Фахiвцiв з машинобудування. - Пауза. - Гонорар непоганий. Я
пройшла спiвбесiду. - Пауза. Спокiйнiше, Марго, спокiйнiше! - Все було
бездоганно. Всi були задоволенi. А от пiд час останнього обговорення в
кабiнетi директора все пiшло шкереберть! - Мене знов понесло на хвилях
обурення. - Виявилося... шановний пан мав на увазi, що контракт має на
увазi, що я повинна мати на увазi...
- Марго-о-о-о! - Дмитро був сама стриманiсть. Теж менi, скеля! -
Дихаємо повiльно, разом зi мною: раз, два, три, раз, два, три. Що вiн тобi
сказав?
Я почала знервовано колупати нiгтем крейду на стiнi:
- Що контракт передбачає вiдвiдування сауни i весь спектр нiчних
розваг. Я намагалася розмовляти з ним як з розумною, iнтелiгентною людиною,
намагалася пояснити, проте цей старий, товстий, огидний, лисий слимак, ця
карикатура на чоловiка, це опудало з товстим гаманцем... Вiн назвав мене
iдiоткою! Розумiєш, я майже тримала цей контракт у руках, а тепер, тепер...
- Марго, крихiтко, навiщо так нервуватися? Це ж трапляється з тобою вже
не вперше.
- Для мене щоразу, як уперше. Нiчого не можу з собою вдiяти. Менi так
була потрiбна ця робота. Я ж фахiвець, Дмитре. Я вмiю працювати. Чому я маю
заробляти своїм тiлом, якщо в мене є розум? Щось зламалося в цьому свiтi...
Чому чоловiки дозволяють собi такi речi? Яке вони мають право?
Дмитро голосно зiтхнув.
- По-перше, принцесо, не роби з цього трагедiї у стилi "пробздiлось
щось у Датському князiвствi" [Лесь Подерв'янський, "Гамлєт". ]. Цей, як ти
сама його назвала, слимак, того не вартий. Наплюй i розiтри своєю гарненькою
нiжкою. А по-друге, не хочу тебе розчаровувати, проте мушу нагадати, що ми
живемо в добу патрiархату. Влада, сила, грошi - на боцi чоловiкiв.
- А що на моєму боцi?
- Краса, розум, нiжнiсть.
- М-да... Небагато.
- Ну, це ще як подивитися. А по-третє, моя маленька дiвчинко, чоловiки
бувають рiзними. Не треба узагальнювати. Серед них зустрiчаються доволi
симпатичнi типи. Вiзьмiмо, наприклад, твого братика. Вiн учора закiнчив одну
халтуру i сьогоднi ж перекаже своїй голоднiй сестричцi тридцятку. Це
небагато, я знаю, проте у мене певнi проблеми з валютним рахунком. Купиш
собi ковбаси. Ти коли її востаннє бачила?
- Бачу щодня, а от їла вже давненько.
- От i домовилися. Завтра одержиш грошi, влаштуєш собi маленьке свято.
Чи я не чудовий?
- Чудовий.
- Бачиш, а я ж чоловiк.