"Людмила Баграт. Зло (укр.) " - читать интересную книгу автора

- Я на роботi.
- Вже нi.
- Ще так.
Вiн хмикнув:
- Ваших колег немає. Яка робота?
Я знизала плечима, вдаючи байдужiсть:
- Вони скоро повернуться.
- Менi б вашу впевненiсть...
Усмiхаючись, вiн нахилився i зазирнув менi в очi. Шукав там страх,
обурення, протест, насолоджувався ситуацiєю, грав. Ну, що ж, треба принаймнi
дiзнатися назву гри та правила. Я спробувала:
- Вибачте, що не привiталася, Станiславе Олександровичу, але Ваша поява
була такою несподiваною, що я розгубилася.
Вiн придивився до виразу мого обличчя i розчаровано протягнув:
- Дивлячись на вас, цього не скажеш.
Я спробувала всмiхнутися. Давай, Марго, пограйся з ним у круту! Вiн
тобi швиденько роги пообламує! - Фi, як брутально! Нi, в таких ситуацiях, як
ця, треба бути ввiчливою. Я спробувала розрядити обстановку:
- Який дивний збiг, що ми зустрiлися з вами в цьому ресторанi! Ви тут
просто вiдпочиваєте чи у вас свято? I як ви дiзналися, що я саме в цьому
кабiнетi?
Станiслав Олександрович, уважно вдивляючись в моє обличчя, нахилився i
повiльно вимовив:
- Я тут теж, сказати б, на роботi. Це мiй ресторан, Марго. - I не даючи
менi отямитися, почав вiдкривати карту за картою:
- Вашi друзi вже на шляху до аеропорту, проте це ще не означає, що
термiн вашого контракту закiнчився. Ми ж - дiловi люди. Я купив у Андрiя три
години вашого робочого часу. Останнi i найдорожчi. Ви взагалi дуже дорога
дiвчина, Марго. Обiйшлися менi в чотири угоди, якi я майже подарував вашому
шефовi. До речi, гарний хлопець, все розумiє, завжди готовий допомогти.
Тепер я - ваш шеф, ваш клiєнт i ваша робота. Що скажете?
Пауза. Досить довга. Я дивлюсь на пiдлогу i повiльно рахую квадратики
паркету, щоб заспокоїти сполохане серце.
- Марго-о-о-о, - тихо покликав Станiслав Олександрович. - Не спiть,
повертайтеся до мене. Я спитав, що ви думаєте про те, як вашi друзi вчинили
з вами?
Я вiдкашлялася.
- Вони менi не друзi.
Вiн вiдкинувся на спинку крiсла.
- I це все? Марго, вас продали, наче партiю комп'ютерiв, передали з рук
у руки, пiдставили! Хiба це не збудило у вас справжнього вихору емоцiй! Ну ж
бо, не мовчiть, розкажiть, що ви вiдчуваєте!
Я ненавиджу тебе. Ненавиджу i зневажаю. От i все, що я зараз вiдчуваю.
Я подивилася йому прямо в обличчя.
- Вам подобається дослiджувати поведiнку людей у їхнiй скрутi? Це така
розвага? Насолоджуєтеся владою, прикриваючи власну немiч?
Раптом вiн нахилився i вхопив мою руку. Блискавичнi рухи, бездоганна
координацiя. Його пальцi стиснули мiй зап'ясток так сильно, наче хотiли його
розчавити. Завтра неодмiнно будуть синцi. Доведеться носити блузку з довгими
рукавами. Чи, може, браслет прикриє? Навряд...