"Борис Антоненко-Давидович. За ширмою (уривки) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

болючо-реальне, страшне в сво┐й правдi: мати хвора на рак, рак стравоходу
- одну з найтяжчих i безнадiйних, надто при задавненому станi, форм
рака...
I знову, i знову перед ним виникало питання, на яке вiн не мiг знайти
собi вiдповiдi: як це могло статися?..

XXVI
Трохи пiзнiше Жучку побачив ще один чоловiк, який примчав до станцi┐ в
маленькому газику i, поквапно вийшовши на перон, похмуро подивився на
спорожнiлi колi┐, на далеку смужку диму вiд по┐здiв i, нарештi, спинив
невдоволений погляд на скоцюрбленому тулубi суки, що жалiбно скавулила
вiддалiк перону. Ходжа║в, розумi║ться, не впiзнав у цiй упослiдженiй,
бездомнiй тваринi годованки хворо┐ матерi лiкаря Постоловського, хоч з
раннього ранку вiн тiльки й думав, що про цю матiр та ┐┐ сина-лiкаря,
трагедiю якого Ходжа║в близько взяв до серця.
Вiн затримався вчора в Кара-Дар'┐нськiй лiкарнi, де недостатня
профiлактична робота й великий процент захворювань на малярiю вимагали
глибшого обслiдування i його особистого втручання. Та незважаючи на
заклопотанiсть, Ходжа║в ще вчора, пiсля довгих марних спроб додзвонитися
до Хакул-Абадэ, нарештi зв'язався телефоном з Ахметджановим i зобов'язав
того пiд особисту вiдповiдальнiсть забезпечити автотранспортом перевiз до
залiзнично┐ станцi┐ хворо┐ матерi лiкаря Постоловського.
Сьогоднi ранком Ходжа║в знову зателефонував до Ах-метджанова, але
дiзнавшись, що хвору досi не одвезено, бо машину швидко┐ допомоги спiткав
непередбачений ремонт, який ось-ось ма║ закiнчитись, спалахнув таким
гнiвом i так нагримав на отетерiлого заврайздороввiддiлу, що той затремтiв
перед телефонним апаратом, як перед розлюченою живою iстотою, пiдскочив з
стiльця й став заникуватись.
- Фельдшер Ахметджанов! - сказав уже спокiйним голосом, одiйшовши трохи
й опанувавши себе, Ходжа║в, але саме те, що вiн назвав його не на iм'я та
по батьковi чи за посадою, як то звичайно називав сво┐х пiдлеглих, нагнало
на Ахметджанова ще бiльшого страху, аж йому перехопило дух.
- Йдеться про хвору людину, та ще й до того - матiр вашого лiкаря. Де
хочете - в райвиконкомi, в райкомi чи де там - вiзьмiть машину i негайно
вишлiть. Максимум за годину я буду у вас. Щоб на той час був готовий наказ
про мiсячну вiдпустку лiкаревi Постоловському, зарплата за останнiй мiсяць
i вiдпустковi. Я сам передам йому це. Дiйте, не спiть! Я жартувати не
люблю. Особливо коли йдеться про хворих.
Ходжа║в, обурюючись знову, так сердито накинув на телефонний апарат
трубку, що там аж дзенькнуло щось; наспiх потиснув руку причмеленому
завiдувачевi Кара-Дар'┐нсько┐ лiкарнi i метнувся в машину до кабiни
шофера.
Через двадцять п'ять хвилин його газик спинився проти високо┐ сумно┐
лiкарняно┐ брами, через яку Ходжа║в легко проскочив i, не глянувши навiть
на амбулаторiю, кинувся до квартири лiкаря Постоловського.
Вiн застав у домi тiльки розпатлану, в розтрiпаному капотi Нiну
Олександрiвну, яка, побачивши несподiвано оригiнального завоблвiддiлу,
пройнялась жахом за свою непричепурену зовнiшнiсть i стала без кiнця
перепрошувати за "домашнiй" вигляд. Та вiн не звернув на не┐ нiяко┐ уваги,
гарячкове нишпорячи очима по примiщенню, де, видимо, нiкого бiльше й не