"Олександр Довженко. Повiсть полум'яних лiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

тiльки лекцiя з нашо┐ стародавньо┐ iсторi┐!..
- Зараз ви дiстанете можливiсть знати дещо з ново┐ iсторi┐, - сказав
Шредер.
Грибовський перекладав. Шредер з ненавистю подививсь на Уляну.
- Я звик шанувати жiночiсть, навiть коли я зустрiчаю ┐┐ в особi, вартiй
не шани, а, припустiмо, кулi чи зашморгу, за iмперськими законами, але
я...
- Пане комiсар!..
_-_ Тихо!
- Я прощаю фрейлейн Уляну...
- Я не потребую вашого прощення! - сказала Уляна.
- Беру це до уваги, - сказав Шредер i, жестом
звелiвши вивести Уляну, подививсь на вчителiв.
-Я мушу взяти всю школу пiд захист вiд ┐┐ нерозумного впливу. Вона, як
менi вiдомо, комсомолка.
- Тут всi комсомольцi, - сказав молодий учитель
Сергiй Гомон, коли полiца┐ виводили вчительку.
- Неправда, я не комсомолець! Ви не смi║те так говорити! - захвилювався
вчитель молодших класiв Гордiй Мандрика. - Уляно Василiвно, скажiть, що я
не комсомолець!
- Ви? Певно, що нi, - сказала Уляна, оглядаючись на Мандрику. - Нi, нi,
який же ви комсомолець!
- Зрештою, менi байдуже, комсомольцi ви чи нi, - сказав Шредер. - Я
хочу, щоб ви всi, вчителi й учнi старших класiв, однаково добре згадували
мене в Нiмеччинi, куди ви по┐дете сьогоднi ж...
- Дозвольте!.. Сьогоднi?..
- Тут вам нема чого бiльше робити. Зрозумiли?
- Але ж ми вчимось! - пролунав учнiвський дiвочий голос.
- Ви не будете вчитись. Ви будете працювати. Нерозумно вчитись у селi.
Ви ║ землероби. Цим сказано все!
- Це неможливо┐ Це помилка! Я не вiрю! - спалахнув Василь Маркевич. -
Нiмеччина Гете, Шiллера!.
- Помовчте! Це нетактовно, - сказав Грибовський. - Залишиться три групи
молодших i вчитель Мандрика.
- Мандрика? Стривайте! Перекладiть йому! Вибачте, пане комiсар, вас
невiрно iнформували вiдносно нашого села! - Василь Маркевич побiг за
комiсаром до сумiжного класу.
- Наше село не таке, як ви дума║те. За роки радянсько┐ влади в ньому
виросло багато iнтелiгенцi┐ - лiкарiв, iнженерiв, педагогiв. к вже вченi,
агрономи, хiмiки... Адже у нас...
- У нас, у нас! - розсердився Шредер. - Не забувайте, що сьогоднi тут
вже не ми у вас, а ви у нас!
_- _Ви не тямите, що ви кажете. Дурень ви! - скипiв раптом Василь
Маркевич.
- Не кажiть таких слiв, - прошипiв Грибовський.
- Що вiн сказав?
- Вiн збожеволiв.
- Що вiн сказав?
- Я сказав, що вони не по┐дуть до Нiмеччини. Грибовський переклав.
- Вони вам про це сказали? - Шредер зблiд.