"Олександр Довженко. Повiсть полум'яних лiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

мене! Вогонь на мене!.. Вони до мене: "Вер iст дорт?" А я: "Смерть!" Ай!..
Гiтлерiвцi тримали його за ноги задубiлими руками.
- Втрачаю свiдомiсть, - сказав Орлюк тривожно й голосно, неначе щоб
пробудитись, зупинити прудководу рiчку. Вiн лежав на полi битви в кровi й
брудi, вчадiвши вiд трупного смороду.
Потiм, непритомнiючи, вiн знов полинув додому, але вже не мiг
наблизитись.
- Гей, гей!.. Уляно!.. - гукнув вiн до сво┐х рiдних, простягаючи руки,
але вони хутко вiддалялись. Щось нестримно несло його геть з рiдного саду.
До Орлюково┐ хати пiдходили з Захiдно┐ квропи найогиднiшi ┐┐
представники - гiтлерiвськi фашисти.
Вони ввiйшли в село пiд барабанний дрiб i музику губних гармошок. Вони
стукали в кожнi дверi, в кожне вiкно. Вони майже всi щось ┐ли, жували,
деякi здавались п'яними. У водяних очах окупантiв заяяла духовна вбогiсть.
Йшла вiйна в ефiрi. Вiдбувалися сутички мiж радiостанцiями.
Радiостанцi┐ Берлiна, Ки║ва, Братiслави, Праги, Парижа, Будапешта, Рима
розносили по всьому свiту промову фюрера Укра┐ни Ерiха Коха:
- На безмежних просторах Укра┐ни ║ земля для всiх солдатiв. Солдати, ви
менi можете повiрити, що я витягну з цi║┐ кра┐ни останн║, щоб забезпечити
вас. Сорок п'ять гектарiв на солдата! Ось що значить воювати, коли тебе
веде Гiтлер!!!
- Хайль! Хайль! Хайль! - хрипiв ефiр.
- Говорить радiостанцiя iменi Тараса Шевченка! Дорогi товаришi
робiтники, колгоспники й трудова iнтелiгенцiя Укра┐ни! Гiтлер i його банди
прагнуть завоювати свiт i створити свiтову рабовласницьку iмперiю...
- Говорить Будапешт! Хайль! Хайль! Хайль!
- Говорить Берлiн! Солдати! Збува║ться вiкова паннiмецька мрiя
об'║днання Балтiйського й Чорного морiв пiд скiпетром фюрера! Хайль!
Хайль! Хайль!
- Говорить Москва!.. Що сталося б з людством, коли б не було нас.
Радянського Союзу? Де черпали б народи силу й мужнiсть в боротьбi з
фашистським гiгантом? Куди покотився б свiт? В яку безодню?..
- Говорить Берлiн!.. Убивайте, вбивайте, вбивайте нещадно партизанiв i
всiх, що дiють разом з ними, наказую в полон не брати й не розстрiлювати,
а тiльки вiшати.
- Говорить Москва!.. Брати й сестри! В цiй велетенськiй боротьбi двох
свiтiв вирiшу║ться доля Радянського Союзу, а з ним Укра┐нсько┐ Радянсько┐
держави. Вирiшу║ться питання життя народiв взагалi i нашого народу. Чи
розвиватиметься наша культура, чи загине разом з нами? Чи буде Укра┐на
вiльною Радянською республiкою, чи щезне й обернеться навiки в
фашистсько-нiмецьку колонiю?..
Тоне звернення уряду в хрипiннi й виттi радiостанцiй Заходу.
- Хайль, хайль, хайль! - вигукували продажнi диктори цiло┐ майже
квропи, а слiдом за ними надривали голоси й нужденнi укра┐нсько-нiмецькi
нацiоналiсти.
Але ось радiостанцiя Тараса Шевченка знов заволодiла ефiром:
- До збро┐, народе-во┐не, до збро┐! Винищуйте, громiть фашистського
звiра! Хай до неба здiйма║ться священний вогонь ненавистi до окупантiв!
Слава кровi вашiй i безстрашшю! Смерть фашистським окупантам!
- Говорить Москва! Говорить Москва! Говорить Москва!