"Олександр Довженко. Потомки запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Тихий_. Та ще й на вiтрi.
Верещака_. Себто?
Тихий_. Який тепера побут? По┐хав побут з куркулями. А тут в колгоспi
веремiя...
Скидан_. А пристрастi, коли б ви бачили! От розпита║те Марисю. Однi
сюди, другi - назад... Вперед - назад, Вперед - назад... А тут роботи
безлiч i складних завдань. Позбутись треба, i не як, а зразу, бога, чорта,
i святого Духа, i всiх святих, що володiли нами тищi лiт, домовика,
русалок, i вiдьом, i власних коней, i корiв, i персонального запасу хлiба,
i особисто┐ землi, i спадщини, i царства божого, загробного життя, недiлi,
паски, рiздва...
У_ляна_. От дожились!
Скидан_. Заповнить новим змiстом всi оцi пустоти i возлюбити труд на
щастя людства, й межi стерти предко^ вiчнi, з'║днатися в ║дине поле... Хто
в свiтi нам рiвня в щедротах оддавання?!
Уляна_. Нема на свiтi... О-ой!
Демид_. Еге! Корiв он оддають да рiжуть. Да одне одного!.. Да самогон
женуть смердючий, змiй би його пивi Тьху!..
Тихий_. Все стало iншим, навiть горе i радiсть. Довiрите? Назвiть менi
що-небудь, що б не стало iншим. От життя!
Демид_. Таке мелете. Ну, хай уже начальство iнше. Бiднiсть же та сама?!
Гаркавий (у дверях)._ Петре!
Скидан_. Iду!.. I бiднiсть, тату, вже не та. Колись ┐┐ всi жалiли, а
зараз колективно ненавидять - партiя уряд i всi трудящi.
Демид_. Не бреши, голодранцю!
Скидан._ пй-богу, тату, правда! (Вибiга║ у двiр)._
Демид_. Як же ш_ ненавидять, коли ┐х на всi должностi настановлюють?
Верещака_. Так ненавидять, дiду, бiднiсть саму, а людей бiдних люблять.
Демид_. Га? А пащо ┐х любить? Бiднi люди поганi. Злиденнi та плохi,
вродi мене... Тьху... Отож-бо, чув, дурного Харитона Гусакового
настановляють, кажуть, кооптахом. Пропала птиця...
Верещака_. А син от ваш, Петро, бiдний?
Демид_. Е, Петро. Петро во║нний, образований. Робочий чоловiк. Ми
змалку що? В буряках копались, а вiн уже цукор варив...
Верещака_. Де?
Демид_. На цукроварнi, де? Дурне пита║те...
Входять Цар,_ Трубенко, Сторчак i Чорнота._
Цар_. Здрастуйте.
Сторчак_. Здрастуйте.
Чорнота_. Здрастуйте. З недiлею.
Павлюк_. Здрастуйте. Що треба?
Тихий_. Здоровi.
Писанка_. Добрий день. З чим прийшли?
Гусак_. Знов прилiзли, контрреволюцiя лукава!
Цар_. Не контрреволюцiя, а антитеза.
Верещака_. Що?!
Пасiчний_. Iнтересно. (До Верещаки)._ Придивляйтесь уважiю.
Трубен_ко_. Десь пiдхопив слiвце.
Верещака. Що за антитеза? Звiдки?
Цар_. Тутешня. З нашого села.