"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

I от почали солдати проситися до мене в книгу. "У мене, - кажу, - для
себе паперу не ста║".
- Запишiть хоч на один рядок. Що був отут пiд Сандомиром такий-то...
- Чим можеш похвалитися, в чому показатись? Що ма║ посвiдчити за себе?
- Дiвку оскорбив. Визволену з неволi.
- Ти?
- Брехав усе життя з трибуни. Я заворожив у сво║му селi трибуну, i так
заворожив, що нiхто не мiг сказати з не┐ того, що думав.
- Дурень, у трибуни своя правда.
- Я перейменовував свiй город так часто, що вже й не знаю, звiдки я.
- А мене запишiть у партiю. Такий-то.
- Записую.
- I мене запишiть. Пишiть, що вмер геройською смертю, бiльшовиком.
_ Всi ми хлопче, тут бiльшовики. I всi вмремо. Кажи, якщо вже хочеш,
щось таке просте, житейське. Може, ма║ш грiх який чи особливу заслугу. Чим
одрiзнявся ти од нашого народу.
- Пишiть: великому Сталiну слава. Сержант Горобець.
- Пишу "славу". Слiдуючий.
- Напишiть про... (Запис обрива║ться.)
(до 18 / Х1 [1945)
Написати велику главу прагнень. Бажали перед битвою. Юнаки i юначки. А
вiй записував. Се були найчистiшi романтичнi душевнi програми кращого.
Стосувалися вони переважно моральних сфер, проте багато з них носило чисто
життьовий характер. Нiби перед смертю прозрiли очi на те, що завжди було
перед ними i чого вони не бачили. I тепер вони самi дивуються. Один
сказав: "Товаришi, як же се все просто, я все бачу, я можу сказати всьому
свiту, як треба жита! Записуйте". Тарас записував, вдивляючись в юнака, i
якимсь одним властивим його лише землянiй душi способом вiдчув, що так
говорять перед смертю. Велика туга обхопила Тарасову душу. Невже те-то й
те-то, невже ве обнiме вiн уме дiвчину, не назове ┐┐ сво┐м щастям, не
пораду║ться на дiтей сво┐х, не зробиться професором... i т. д.
Дiйсно, вiн був убитий.
1. Написати дiалог перед смертним бо║м.
2. Се може бути окрема новела, може бути роздiл "Золотих ворiт".
3. В "Золотi ворота" внести "составителя законов" - солдата рокiв пiд
п'ятдесят з гаком.
//Нацiональний епос - втiлення iсторично┐ пам'ятi народу.
Роман мав бути написаний народною мовою.
Життя послало нам сюжети незвичайнi, ┐м треба дати художню обробку.
Фантастичне змiшалося з геро┐чним.
Жорстокiсть - зi споко║м i благородством людського
духу.
Ницiсть iз вiрнiстю.
Хихикання i агакання безумцiв з неухильним сарказмом смiлого розуму на
шляху до справжньо┐ мети людсько┐ революцi┐: до ║дностi свiту в думцi i
дi┐.
Iдея революцiйного гуманiзму.
Революцiйно┐ геро┐ки.//
КРАВЧИНА
II