"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу авторадивовижну мiстичну смугу ┐┐ обговорень на художнiй радi великiй. Потiм
мiнiстр кудись бiгав з нею i кожного разу вимагав все нових i нових купюр... Тодi мене врятував вiд ядухи Жданов. Пiсля зустрiчi з ним я, здавалося, ожив. I хоча п'║су також задушили, всупереч його думцi, я спочивав начебто в Барвнсi тижнiв зо три i повернувся звiдти знову хворим. Тепер мене вже знову розпина║ кiноорганчик. Я сиджу цiлiсiнький день за столом. Я наступив на гораянку i задушив усi мо┐ плани, всi мрi┐ про п'║си, про мiй рiдний край, про Днiпро, i тепле повiтря, i нiжнi береги мо┐х рвчоя, про вiчне свято просторiв. Я повинен нехтувати, заперечувати створене, ненавидiти те, чим захоплювалися, що утворено з багатьох тонких компонентiв. I написати твiр-гiбрид - стару поему про творчiсть i нову повiсть про селекцiю. А серце болить. I часто, йдучи вiд столу пiсля цiлого дня трудiв, я озираюсь на зроблене - як його нiкчемно мало. А втома така, неначе цiлий день ворочав камiввя в неспоко┐. Як би знову не бути кимось удареним за що-небудь. О жорстокiсть, я пiзнав тебе. Важкi передчуття гнiтять мене.// 18/IV 1948 Людське║. Порiзавши палець, хлопчик спочатку заплакав, забiгав, потiм трохи згодом, коли ущухла кров, пiдiйшов до дядька. - О! Вавка. Дядько сидiв на призьбi, простягши вперед ║дину свою цогу й милицi. На Дивись, мов, i я маю вже дещо, i хоч воно й болiло, та не дуже. Колись i менi повiсять золотi оцi iграшки. I одрубають, може, ногу чи руку. Нехай. Ось який я мужчина. Дядько подивився на хлопця i нiжно засмiявсь. У нього трохи сльози не виступили на очах. Зразу куди й дiвся сум i жаль. I калiцтво показалось йому чимсь природним, як шлюб чи робота. Як неодмiнний атрибут життя. Хлопчик дивився на його медалi, зачарований красою. Вiн був гордий i сильний. Готовий до подвигу. Вiн заспоко┐всь. Вiн бачив, що дядько зрозумiв його. Вiн полюбив свою рану i вже пишався нею. 11V [19]48 //Ки┐в - город-генiй. Красивий, незважаючи иа многолiтаi яамагання архiтекторiв i горе-керiвникiв занапастити його красу витворами убожества i нiкчемства. Написати докладно, як пiдлабузники а архiтектурно┐ управи i пiдслiпуватi дилетанти нiвечили його, ставлячи на записках "великих товарищей"... жалюгiднi коробки на самих видатних точках, якi вимагали абсолютно iнших. Ки┐в - генiальне мiсто, генiальне мiсце. Ки┐в - старець, руйнований вiсiмсот рокiв iсторично┐ свов┐ драми. Описати докладно красу його вечорiв i ночей. Днiпро i гори. Вулицi. Повiтря. Весну, веснянi вечори. Написати, як я переробляв його двадцять рокiв. Присвятити щоденнiй оцiй перебудовi Ки║ва досконально розроблену главу, нiби ее ив а книги кiнорежисера, а з дисертацi┐ архiтектора мiста й ландшафту. Принципи |
|
|