"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

дивовижну мiстичну смугу ┐┐ обговорень на художнiй радi великiй. Потiм
мiнiстр кудись бiгав з нею i кожного разу вимагав все нових i нових
купюр...
Тодi мене врятував вiд ядухи Жданов. Пiсля зустрiчi з ним я, здавалося,
ожив. I хоча п'║су також задушили, всупереч його думцi, я спочивав начебто
в Барвнсi тижнiв зо три i повернувся звiдти знову хворим.
Тепер мене вже знову розпина║ кiноорганчик. Я сиджу цiлiсiнький день за
столом. Я наступив на гораянку i задушив усi мо┐ плани, всi мрi┐ про
п'║си, про мiй рiдний край, про Днiпро, i тепле повiтря, i нiжнi береги
мо┐х рвчоя, про вiчне свято просторiв.
Я повинен нехтувати, заперечувати створене, ненавидiти те, чим
захоплювалися, що утворено з багатьох тонких компонентiв. I написати
твiр-гiбрид - стару поему про творчiсть i нову повiсть про селекцiю. А
серце болить. I часто, йдучи вiд столу пiсля цiлого дня трудiв, я озираюсь
на зроблене - як його нiкчемно мало.
А втома така, неначе цiлий день ворочав камiввя в неспоко┐.
Як би знову не бути кимось удареним за що-небудь.
О жорстокiсть, я пiзнав тебе.
Важкi передчуття гнiтять мене.//
18/IV 1948
Людське║.
Порiзавши палець, хлопчик спочатку заплакав, забiгав, потiм трохи
згодом, коли ущухла кров, пiдiйшов до дядька.
- О! Вавка.
Дядько сидiв на призьбi, простягши вперед ║дину свою цогу й милицi. На
грудях у нього був чималий iконостас.
Дивись, мов, i я маю вже дещо, i хоч воно й болiло, та не дуже. Колись
i менi повiсять золотi оцi iграшки. I одрубають, може, ногу чи руку.
Нехай. Ось який я мужчина.
Дядько подивився на хлопця i нiжно засмiявсь. У нього трохи сльози не
виступили на очах. Зразу куди й дiвся сум i жаль. I калiцтво показалось
йому чимсь природним, як шлюб чи робота. Як неодмiнний атрибут життя.
Хлопчик дивився на його медалi, зачарований красою. Вiн був гордий i
сильний. Готовий до подвигу. Вiн заспоко┐всь. Вiн бачив, що дядько
зрозумiв його. Вiн полюбив свою рану i вже пишався нею.
11V [19]48
//Ки┐в - город-генiй. Красивий, незважаючи иа многолiтаi яамагання
архiтекторiв i горе-керiвникiв занапастити його красу витворами убожества
i нiкчемства.
Написати докладно, як пiдлабузники а архiтектурно┐ управи i
пiдслiпуватi дилетанти нiвечили його, ставлячи на записках "великих
товарищей"... жалюгiднi коробки на самих видатних точках, якi вимагали
абсолютно iнших.
Ки┐в - генiальне мiсто, генiальне мiсце. Ки┐в - старець, руйнований
вiсiмсот рокiв iсторично┐ свов┐ драми.
Описати докладно красу його вечорiв i ночей. Днiпро i гори. Вулицi.
Повiтря. Весну, веснянi вечори.
Написати, як я переробляв його двадцять рокiв. Присвятити щоденнiй оцiй
перебудовi Ки║ва досконально розроблену главу, нiби ее ив а книги
кiнорежисера, а з дисертацi┐ архiтектора мiста й ландшафту. Принципи