"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

перебудови згiдно з характеристикою мiсцеположення, динамiкою епохи i
загальною характеристикою епохи. Окремi вулицi, майдани. Виеотиi точки.
Панорами. Ансамблi. Окремi розробки: Хрещатик, бульвар Шевченка,
Володимирська. Нова площа Софi┐вська, об'║днана з площею Калiиiна.
Вiадуки. Мiст через Днiпро i його архiтектура - мiст - iсторiя в
скульптурi.
Зразковi села бiля Киева - Вишгород, Межигiр'я, Ходорiв.
квбаа - площа з озером. Пам'ятники.
Пам'ятник народу. Пам'ятник Герою. Пам'ятник жiнцi над Днiпром.
Бiблiотека. Мiськрада. Вiдсутнiсть i║рархiчних атрибутiв. Матерiал.
Колiр. Ознака нацiонального в стильових виразах.
Нова роль золота i банi.
Написати проекти пам'ятникiв на майданах. Сади - фруктовi на майдаяах i
вулицях принципiально.
Виноград на пiсках пiд Ки║вом на основi штучно┐ системи водопостачання.
Мiсто Ки┐в - сад. Ки┐в - поет. Ки┐в - епос. Ки┐в - iсторiя. Ки┐в -
мистецтво. Ки┐в - поема. Ки┐в - наймодернiше мiсто комунiстичного
суспiльства.
Трактовка пам'ятника Ленiну: розмiр, матерiал, точка, виконання.//
25 / ХI/ [19]48
//Вiн не був людиною мистецтва. Все в ньому: хода, манери, нудне
нерозумне лице i такий самий нудний голос, - усе було протипоказане,
здавалося, його посту.
Коли ви розмовляли з ним десять хвилин, ви починали вiдчувати, що ви
ста║те дурнiшим.
Вiн був схожий на великий рояль, у якому чомусь грали тiльки три
клавiшi. Решта вистукувала розпорядження.
Усяка теперiшня хвилина його життя до останку витiснялась наступною
хвилиною. Нема для нього нi досвiду, нi звичаю, нi можливостi нормальних
умовиводiв.//
1949 рiк
22/1 [19]49
Н-ам i НН-ам
Прощайте, товаришi, друзi i недруги, прощайте. Продовжуйте топтати мо║
iм'я, якщо комусь треба, нехай я швидше вмру. Бажаю вам довгого вiку. Вiд
усього поруйнованого серця бажаю кожному з вас зробити багато бiльш за
мене i, склавши колись у прекрасному майбутньому трудовi┐ сво┐ руки, не
будучи нiким нi перебiльшеним, нi засудженим, нi заплямованим i
зневаженим, оглядаючи шлях свiй i рiднi народнi "лани широкополi", засiянi
невмирущими словами з душами чистими, не спустошеними брехнею, вза║мною
ненавистю, жаднiстю, жорстокiстю, кар'║ризмом, зiтхнути легко, тихо i
щасливо i втiшитись думкою, яка не судилась менi, що мрiяв усе життя про
творення добра: благословен труд, i день, i дом.
...Чим утiшусь на чужинi? Де преклоню голову сиву? В далекiм Кита┐, пiд
чужим небом? Прощайте.
Чи, може, й там ви знайдете мене зi сво┐м злом, ви, мо┐ щасливi
бездоганнi недруги?
7/II/ [19\19
Що зi мною сталося? Я розучився неначе писати. Пишу статтю для
"Лiтгазети" про суд над "Летр франсез" i за два днi не можу зiбрати думок,