"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автораперебудови згiдно з характеристикою мiсцеположення, динамiкою епохи i
загальною характеристикою епохи. Окремi вулицi, майдани. Виеотиi точки. Панорами. Ансамблi. Окремi розробки: Хрещатик, бульвар Шевченка, Володимирська. Нова площа Софi┐вська, об'║днана з площею Калiиiна. Вiадуки. Мiст через Днiпро i його архiтектура - мiст - iсторiя в скульптурi. Зразковi села бiля Киева - Вишгород, Межигiр'я, Ходорiв. квбаа - площа з озером. Пам'ятники. Пам'ятник народу. Пам'ятник Герою. Пам'ятник жiнцi над Днiпром. Бiблiотека. Мiськрада. Вiдсутнiсть i║рархiчних атрибутiв. Матерiал. Колiр. Ознака нацiонального в стильових виразах. Нова роль золота i банi. Написати проекти пам'ятникiв на майданах. Сади - фруктовi на майдаяах i вулицях принципiально. Виноград на пiсках пiд Ки║вом на основi штучно┐ системи водопостачання. Мiсто Ки┐в - сад. Ки┐в - поет. Ки┐в - епос. Ки┐в - iсторiя. Ки┐в - мистецтво. Ки┐в - поема. Ки┐в - наймодернiше мiсто комунiстичного суспiльства. Трактовка пам'ятника Ленiну: розмiр, матерiал, точка, виконання.// 25 / ХI/ [19]48 //Вiн не був людиною мистецтва. Все в ньому: хода, манери, нудне нерозумне лице i такий самий нудний голос, - усе було протипоказане, здавалося, його посту. Коли ви розмовляли з ним десять хвилин, ви починали вiдчувати, що ви ста║те дурнiшим. клавiшi. Решта вистукувала розпорядження. Усяка теперiшня хвилина його життя до останку витiснялась наступною хвилиною. Нема для нього нi досвiду, нi звичаю, нi можливостi нормальних умовиводiв.// 1949 рiк 22/1 [19]49 Н-ам i НН-ам Прощайте, товаришi, друзi i недруги, прощайте. Продовжуйте топтати мо║ iм'я, якщо комусь треба, нехай я швидше вмру. Бажаю вам довгого вiку. Вiд усього поруйнованого серця бажаю кожному з вас зробити багато бiльш за мене i, склавши колись у прекрасному майбутньому трудовi┐ сво┐ руки, не будучи нiким нi перебiльшеним, нi засудженим, нi заплямованим i зневаженим, оглядаючи шлях свiй i рiднi народнi "лани широкополi", засiянi невмирущими словами з душами чистими, не спустошеними брехнею, вза║мною ненавистю, жаднiстю, жорстокiстю, кар'║ризмом, зiтхнути легко, тихо i щасливо i втiшитись думкою, яка не судилась менi, що мрiяв усе життя про творення добра: благословен труд, i день, i дом. ...Чим утiшусь на чужинi? Де преклоню голову сиву? В далекiм Кита┐, пiд чужим небом? Прощайте. Чи, може, й там ви знайдете мене зi сво┐м злом, ви, мо┐ щасливi бездоганнi недруги? 7/II/ [19\19 Що зi мною сталося? Я розучився неначе писати. Пишу статтю для "Лiтгазети" про суд над "Летр франсез" i за два днi не можу зiбрати думок, |
|
|