"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу авторане можу пером повести. Ще не написав i одно┐ сторiнки, а вже втомився так,
неначе каменi ворочав на тяжкому шляху, i серце болить, i смуток обнiма║ душу. Нiт, не редакцiям належу я, мабуть, а лiкарям. I тормоз в писаннi - се травма моя, що вже нiколи не покине мене. Ловлю себе на думцi: неначе сто┐ть мiй грiзний критик за плечима й розглядав безсердечним оком кожну лiтеру мою i кожну кому, чи нема║ в нiй зради i пiдкопу. I я, замiсть писати, страждаю. Мене зламано. Я сприймаю вже свiт як страждання. Я постиг: мiря║ться воно глибиною потрясiння внутрiшнього, всi║┐ душi, а не тiльки гнiтом зовнiшнiх обставин. Я мiг би довго жити й творити багато лише на основi добра, на основi позитивних стимуляторiв. 23/IV [19]49 ВЕЛИКА БАГАЧКА Псьол. Вулицi Багачки. Люде. Кра║види з гори. Там ми ховали Боженка, несли житами понад лугом. Урочистi панорами пiд геро┐чним небом, пiд хмарами тако┐ краси i такого пафосу всесвiтнiх змагань велетнiв i пророкiв, що пiснi "Як умру, то поховайте" не можна було спiвати, i артисти тремтiли од хвилювання i спiвали глухо, придавленими голосами, а Боженко лежав у них на плечах на сво┐х носилках i плакав не акторськими, а справжнiми сльозами. Уперше за довгий свiй вiк лицедiйства опинився вiн на таких просторах перед лицем одвiчностi, i прибита пилом i мiзерi║ю многолiтнiх дрiбниць душа його нiби вирвалась з кайданiв i полинула мiж хмари, жахаючись, i плачучи, й радiючи трепетно, що ║сть вона, душа, яка причастилась великого. 23/IV [19]49 проте, цiлком через свою тонку народну чутливiсть, що йдеться про щось серйозне i глибоке. Бо нiхто не перешкодив нам нi одним словом. Ми верта║мося до хати. Вона була - цариця хат. Бiла, велика i простора, з великою стрiхою зеленого оксамиту. Грабарi i ┐х конi. Я виходжу в двiр до грабарiв. Тепла, зоряна, прославлена в пiснях укра┐нська нiч. Бездоняе небо, уроч-истий всесвiт вад нами. Розмова з грабарями. Як почалась вона, як протiкала ргисою 1ю зсiк питаннях. Отак i вiч минала, i почало свiтати. Зiтхнув один красивий чоловiк (вже всiх ┐х стало видно). - Спасибi вам, дай боже здоров'яi Не то всю нiч, усе ятаття тисячi верст iшов би за вами, аби тiльки слухать. 27/IV [19]49 Болять руки, голова болить, i болить серце. Я тяжко хворий. I нiхто сього не номiча║. А в меае таке почуття, иiби я стото перед катастрофою. 1. Написати оповiдання про народну Середу i щуку. 2. Оповiдання про оержантя пЯвеар. Про до нiмецьких загарбникiв. 3. Про погибель богiв. 4. Про Шосгаковята. Сен Святослава. Соя насьметанiса. 12/VI [19]49 медицину, про його ненависть |
|
|