"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

не можу пером повести. Ще не написав i одно┐ сторiнки, а вже втомився так,
неначе каменi ворочав на тяжкому шляху, i серце болить, i смуток обнiма║
душу. Нiт, не редакцiям належу я, мабуть, а лiкарям. I тормоз в писаннi -
се травма моя, що вже нiколи не покине мене. Ловлю себе на думцi: неначе
сто┐ть мiй грiзний критик за плечима й розглядав безсердечним оком кожну
лiтеру мою i кожну кому, чи нема║ в нiй зради i пiдкопу. I я, замiсть
писати, страждаю. Мене зламано.
Я сприймаю вже свiт як страждання. Я постиг: мiря║ться воно глибиною
потрясiння внутрiшнього, всi║┐ душi, а не тiльки гнiтом зовнiшнiх
обставин. Я мiг би довго жити й творити багато лише на основi добра, на
основi позитивних стимуляторiв.
23/IV [19]49
ВЕЛИКА БАГАЧКА
Псьол. Вулицi Багачки. Люде. Кра║види з гори. Там ми ховали Боженка,
несли житами понад лугом. Урочистi панорами пiд геро┐чним небом, пiд
хмарами тако┐ краси i такого пафосу всесвiтнiх змагань велетнiв i
пророкiв, що пiснi "Як умру, то поховайте" не можна було спiвати, i
артисти тремтiли од хвилювання i спiвали глухо, придавленими голосами, а
Боженко лежав у них на плечах на сво┐х носилках i плакав не акторськими, а
справжнiми сльозами. Уперше за довгий свiй вiк лицедiйства опинився вiн на
таких просторах перед лицем одвiчностi, i прибита пилом i мiзерi║ю
многолiтнiх дрiбниць душа його нiби вирвалась з кайданiв i полинула мiж
хмари, жахаючись, i плачучи, й радiючи трепетно, що ║сть вона, душа, яка
причастилась великого.
23/IV [19]49
Як люде, дивлячись на нас, не знаючи, що воно й до чого, та розумiли,
проте, цiлком через свою тонку народну чутливiсть, що йдеться про щось
серйозне i глибоке. Бо нiхто не перешкодив нам нi одним словом.
Ми верта║мося до хати. Вона була - цариця хат. Бiла, велика i простора,
з великою стрiхою зеленого оксамиту.
Грабарi i ┐х конi. Я виходжу в двiр до грабарiв. Тепла, зоряна,
прославлена в пiснях укра┐нська нiч. Бездоняе небо, уроч-истий всесвiт вад
нами. Розмова з грабарями.
Як почалась вона, як протiкала ргисою 1ю зсiк питаннях.
Отак i вiч минала, i почало свiтати. Зiтхнув один красивий чоловiк (вже
всiх ┐х стало видно).
- Спасибi вам, дай боже здоров'яi Не то всю нiч, усе ятаття тисячi
верст iшов би за вами, аби тiльки слухать.
27/IV [19]49
Болять руки, голова болить, i болить серце. Я тяжко хворий. I нiхто
сього не номiча║. А в меае таке почуття, иiби я стото перед катастрофою.
1. Написати оповiдання про народну Середу i щуку.
2. Оповiдання про оержантя пЯвеар. Про до нiмецьких загарбникiв.
3. Про погибель богiв.
4. Про Шосгаковята.
Сен Святослава.
Соя насьметанiса.
12/VI [19]49

медицину, про його ненависть