"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Зроблено так багато, що зда║ться, вiд смертi Ленiна до наших днiв
минули столiття, так багато вмiстилося великих подiй за двадцять вiсiм
лiт.//
//Продовження життя.
Чую в вагонi пiснi азербайджанського] соло пiд акомпанемент музики i
хору. Це прекрасно. Записати докладно, що це: це життя людини. Помер Н., i
зразу все життя на 50 метрах пiд цю музику.//
//Треба шукати в усьому поетичний вираз. А скiльки його навколо! Тiльки
погано ми бачимо i мало прислуха║мось до голосу свого серця.//
Про все можна складати вiршi.
Про найменшi нiби речi, про все звичайне нiби i буденне, аби стало воно
незвичайним i небуденним.
Диктор. Тема. Схилимо голови перед мiльйонами убитих. Траурний
урочистий марш. Тиша. Салюти гармат. Небо темно-вороне - така велетенська
хмара.
1. Плотники спинились на хвилину.
2. Другий варiант, ┐м нiколи спинятись. Вони говорять, роблячи сво║.
Мимо них провозять жiнки вози чи плуги.
3. Се ║ лиш спогад про Гришу Нагнибiду. Про смерть його i про печiнку.
Про те, що вiн бачив перед смертю i що сказав (Роману).
4. Тут можуть бути музикальнi паузи. Нiби радiо - то голосно, то тихо.
Гра на тишi й на повному звучаннi.
12/IV [19]52
//Сценарiй "Вiдкриття Антарктиди" я писав не для N. i не для NN.
Я писав його для молодих початкуючих сценаристiв. Для них я працював
близько восьми мiсяцiв, не шкодуючи сил. Менi хотiлось створити зразковий
сценарiй, в якому iдея, людськi образи i вся обстава перебували в ║дностi
форми i змiсту. Щоб усе абсолютно в ньому, бувши легко прочитаним,
драматичним, спрямованим, було сповнене руху, тобто було завжди
кiнематографiчним.//
l/V [19]52
ЗАСТУПНИК ДУРНЯ
ДРАМА
1.. Пiсля призначення на пост приходить у кабiнет. Рекоменду║ться йому
перший заступник. "Що це таке?" - "Графин" - "Який?" i т. д. (всю сцену з
Д-м).
2. Секретарш!: "Якщо будуть до мене проситися на прийом або дзвонити
особи, що iменують себе мо┐ми товаришами або родичами, не пускайте. У мене
нема║ родичiв i товаришiв".
3. пздить з мiнiстерства на квартиру о першiй годинi ночi або вдень,
обов'язково машиною. Вiддаль - два квартали.
- Чому ви ┐здите машиною? Чому б вам не пройтися прекрасною вулицею?
Тим бiльше це так близько.
- Не хочу. Отак, зна║те, пiдеш, а на вулицi будуть до тебе приставати а
рiзними просьбами...//
5/V [19]52
//На всiй картинi поввина полум'янiти печать величi iсторi┐. Але не в
знеособленому мiсивi тисячних бентежних юрм, а в iндивiдуалiзованих
образах, у вчинках, думках, у висотi намiрiв. Чим вимiрю║ться людина?
Висотою намiрiв i цiлей, а не висотою хмарочосiв.//