"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора Зроблено так багато, що зда║ться, вiд смертi Ленiна до наших днiв
минули столiття, так багато вмiстилося великих подiй за двадцять вiсiм лiт.// //Продовження життя. Чую в вагонi пiснi азербайджанського] соло пiд акомпанемент музики i хору. Це прекрасно. Записати докладно, що це: це життя людини. Помер Н., i зразу все життя на 50 метрах пiд цю музику.// //Треба шукати в усьому поетичний вираз. А скiльки його навколо! Тiльки погано ми бачимо i мало прислуха║мось до голосу свого серця.// Про все можна складати вiршi. Про найменшi нiби речi, про все звичайне нiби i буденне, аби стало воно незвичайним i небуденним. Диктор. Тема. Схилимо голови перед мiльйонами убитих. Траурний урочистий марш. Тиша. Салюти гармат. Небо темно-вороне - така велетенська хмара. 1. Плотники спинились на хвилину. 2. Другий варiант, ┐м нiколи спинятись. Вони говорять, роблячи сво║. Мимо них провозять жiнки вози чи плуги. 3. Се ║ лиш спогад про Гришу Нагнибiду. Про смерть його i про печiнку. Про те, що вiн бачив перед смертю i що сказав (Роману). 4. Тут можуть бути музикальнi паузи. Нiби радiо - то голосно, то тихо. Гра на тишi й на повному звучаннi. 12/IV [19]52 //Сценарiй "Вiдкриття Антарктиди" я писав не для N. i не для NN. Я писав його для молодих початкуючих сценаристiв. Для них я працював сценарiй, в якому iдея, людськi образи i вся обстава перебували в ║дностi форми i змiсту. Щоб усе абсолютно в ньому, бувши легко прочитаним, драматичним, спрямованим, було сповнене руху, тобто було завжди кiнематографiчним.// l/V [19]52 ЗАСТУПНИК ДУРНЯ ДРАМА 1.. Пiсля призначення на пост приходить у кабiнет. Рекоменду║ться йому перший заступник. "Що це таке?" - "Графин" - "Який?" i т. д. (всю сцену з Д-м). 2. Секретарш!: "Якщо будуть до мене проситися на прийом або дзвонити особи, що iменують себе мо┐ми товаришами або родичами, не пускайте. У мене нема║ родичiв i товаришiв". 3. пздить з мiнiстерства на квартиру о першiй годинi ночi або вдень, обов'язково машиною. Вiддаль - два квартали. - Чому ви ┐здите машиною? Чому б вам не пройтися прекрасною вулицею? Тим бiльше це так близько. - Не хочу. Отак, зна║те, пiдеш, а на вулицi будуть до тебе приставати а рiзними просьбами...// 5/V [19]52 //На всiй картинi поввина полум'янiти печать величi iсторi┐. Але не в знеособленому мiсивi тисячних бентежних юрм, а в iндивiдуалiзованих образах, у вчинках, думках, у висотi намiрiв. Чим вимiрю║ться людина? Висотою намiрiв i цiлей, а не висотою хмарочосiв.// |
|
|