"Олесь Гончар. Микита Братусь (Укр.)" - читать интересную книгу автора

авторитети? Давай ┐х сюди, я ┐х у винi потоплю з наших нових зимостiйких
сортiв винограду!
- А справдi потопили б, - зауважу║ наш голова товариш Мелешко. - Тiльки
чи вигiдно?
- Або, - веду далi, - вiзьмемо ще iсторiю з бавовником. В першi роки,
коли наш укра┐нський пiвдень лише починав освоювати цю культуру, з усiх
бокiв тодi нам сичали: не та зона! Не вистигне! Не розкриються коробочки
до морозiв! Було ж таке, товаришу Зюзь?
- Тодi з умислом сичали, - погрозливо сова║ться на ртiльцi Зюзь, - ти
не рiвняй, будь ласка!
- Тодi з умислом, а зараз ти, мабуть, без умислу вже протер кiлька
штанiв, витканих з голопристанського або мелiтопольського бавовнику. З
того самого, в який не вiрили!
- Це не зовсiм те, - кида║ Зюзь.
- Те, - кажу, - те самiсiньке.
Тодi вiн, неборака, спробував мене на теорi┐ збити. Притяг сюди нашу
пересiчну температуру, козиря║ загальновiдомими даними про кiлькiсть
сонячних днiв, потрiбних для нормального визрiвання цитруса. Дума║, що
припер уже Братуся до стiни, раду║ться;
- Не сходиться баланс? Прiрва велика?
- Якби, кажу, сходився баланс наших клiматичних умов, то нiчого було б
i ломитись у вiдчиненi дверi. Цитруси давно б уже поширились на Укра┐нi.
- А зараз хiба ми клiмат собi переобрали? Що ви зараз можете
протиставити суворостi наших континентальних зим? Адже йдеться не про
якийсь новий зимостiйкий сорт цитруса - за такий би ми обома руками! -
йдеться про тих же самих нiжних пiвденцiв, якi i в новiй зонi вимагатимуть
свого без знижки. Звiдки ви, товаришу Братусь, сподiва║тесь одержати для
них оту невнстачаючу кiлькiсть сонячних днiв?
Висловився i переможно жде. Тiльки-но я рота розкрив, щоб проковтнути
Зюзя... Щоб проковтнути товариша Зюзя разом з його окулярами та
журавлиними його ногами, як десь iз сiней у цей час, випереджаючи мене,
луна║ йому хором:
- Решту днiв ми самi грiтимем його!
- Грiтимем, аби рiс!
То мо┐ - оцi ось - комсомолочки поспiшили менi на виручку. Мало не вся
моя бригада упрiвала тодi в сiнях.
- Та ви такi, що нагрi║те, - скрушно зауважив голова, а сам, бачу,
пряде очима на Лiдiю Тарасiвну, що та скаже. Агроном Лiдiя Тарасiвна
Баштова, як вiдомо, у нас парторгом, i думка ┐┐ - навiть для Мелешка -
дуже авторитетна. Але Баштова ма║ витримку i нiколи не спiшить кого-небудь
насiсти сво┐ми думками. Стиль у не┐ такий.
- Викладайте, товаришу Братусь, свiй план, - спокiйно зверта║ться вона
до мене.
Викладаю, тиша запанувала, а Зюзь тимчасом на рахiвницi цок та цок.
Щось плюсу║ собi та мiнусу║. Коли я кiнчив, вiн знову домага║ться слова.
- Якщо трудоднi, закладенi в усi цi роботи, - заявля║ Зюзь, - та
переведемо на грошi, буде це кругленька цифра з чотирма нулями: щось
порядку десяти тисяч. Скажiть, товаришу Братусь, скiльки лимонiв можна
купити на ринку за десять тисяч?
- Я думаю, що рокiв три чаювали б, - зауважу║ Мелешко, явно пригнiчений