"Олесь Гончар. Тронка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Можайський прилетiв! - посхоплювавшись iз-за столу, загомонiли
льотчики.- Батя вiтчизняно┐ авiацi┐!
I загукали в повiтря, вказуючи Сiробабi просто на стiл:
- Сiдай! Сiдай!
Для Тонi це було мов кiно дивитись, як Сiробаба, посадивши неподалiк
свого "кукурузника", вилазить з кабiни, сплигу║ на землю, здира║ з голови
шоломофон i вже розвалькувате йде товариству назустрiч, широко
усмiхаючись, i в обох. руках у нього блищать, як гранати, пляшки
шампанського. Красень - не льотчик. Щоки налитi здоров'ям, цвiтуть, як
рожа, а вуса такi пишнi, пухнастi, якiсь, сказати б, шляхетнi... Такi вуса
справдi в кiно тiльки можна побачити за двадцять копiйок.
- Я ж кажу, що хто не риску║, той шампанського не п'║,- збадьорився
Корнiй, мовби заворожений Сiро-бабиними пляшками.
- В тiм-то й рiч, що цей якраз i не риску║,засмiявся вузькоокий
льотчик, що його звали Корольок, а старший, командир, додав з добродушною
зверхнiстю:
- Цей тiльки при сонцi лiта║... Коли "чуден Днепр при тихой погоде"...
- А коли чорнi бурi?
- Тодi сидить i не щурухне...
Ткнувши котрiйсь iз жiнок пляшки, Сiробаба пiшов по льотчиках з
обiймами, бо це все, виявля║ться, були його знайомi та приятелi по
дотеперiшнiй службi.
- Курчат возиш? - запитав Сiробабу Корольок, коли знову присiли за
стiл.
- Не тiльки,- заперечив Сiробаба, безцеремонне нагортаючи собi в
тарiлку я║чнi з салом.- Рiзний бува║ вантаж... I курчат з iнкубатора, i
сперму в термосах iз лабораторi┐, а то ще бабу яку-небудь iз заворотом
кишок до хiрурга. На носилки ┐┐ i в касету пiд крило, хай там
полементу║... А найчастiше, братцi, з гербiцидами маю справу. Ви ж тут усi
невiгласи, певне, й не зна║те, що таке гербiцид? А гербiцид - це такий
препарат, що ним колишнiй вiйськовий льотчик Сiробаба веде хiмiчне
прополювання ланiв. Бiда тiльки, що тих гербiцидiв поки що бiльше нема,
нiж ║.
- Ви ж i пошту возите,- пiдказала Тоня.
- Що пошту. Я навiть i горох опилюю, i по виноградниках хiмiкатами
вiйнути - це теж мо║ амплуа... Ви ж не забувайте, що перед вами людина
найширшого трудового профiлю - льотчик-унiверсал,- говорив вiн далi,
володiючи бесiдою. Вистрiливши з пляшки корком, поналивав усiм шумовиння з
такою певнiстю, що навiть льотчики не зважились вiдмовитись.- Ну, будьмо!
Лiтаймо! За тебе, Уралов! За здоров'я тво║┐ дочки,- пiдняв склянку
Сiробаба.- В нього ж там така степовичка росте...
Уралов знову розцвiв при згадцi про доньку, а Сiробаба став смачно
закушувати, припрошуючи i льотчикiв теж:
- Це вам не отi спецконсерви, що сто рокiв на складi лежали, а ┐х потiм
бортовиковi дають...
- Отже, бачу, ти цiлком тут аклiматизувався? - промовив старший з
льотчикiв.
- А чого ж не аклiматизуватись? - глянув на нього Сiробаба великими,
чистими, як у вола, очима.- Чим у нас тут погано? Тут коли спека, так уже
спека! Коли вiтер, так уже вiтер! Роздолля, простiр, де хочеш, там i