"Олесь Гончар. Тронка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

догляда║, поки крила ┐м вiдростуть, а коли крила ║, тодi будь ласка: дарую
вам небо, дарую вам простiр, живiть, лiтайте на рiвних зi мною правах!
- Можна подумати,- посмiха║ться Сашко,- що тебе хтось обмежу║.
- О! Ланцем прикутий до землi... Батьки в наш час пiшли такi, що не
можуть сво┐х дiтей до смертi догодувати! В потi чола мушу добувати свiй
хлiб, щоденно мушу виборювати той презренний метал, якого менi, братцi,
часто браку║, так само, до речi, як i холодильника... Хотiв би бути ваш
друг доброчесним, щедрим, великодушним, але при таких пеньонзах, як у
Гринi Мамайчука, пiдтримувати чеснiсть цнотливою дуже, ой, дуже важко! Сам
незчу║шся, як в агiтфургонi в тебе серед коробок з кiнострiчкою, серед
генiальних витворiв людського духу опиня║ться раптом... корзина з
виноградом, який юридичне тобi не належить. Або, скажiмо, лантух кавунiв
та динь, цих наших укра┐нських ананасiв... Ти везеш цi скромнi дари
природи додому, щоб присмачити ними не зовсiм солодке життя сво┐х ближнiх,
а, замiсть вдячностi, за тво┐ ж роздобутки рiдний твiй батя готовий в
зашийок гнати свою дитину з двору...
- Твiй батя пiсля цього ще бiльше вироста║ в мо┐х очах,- зауважу║
Вiталiй, гортаючи край столу якийсь журнал.
- Не заперечую: мудрого маю наставника, але в тiм-то й рiч, що я хочу
жити взагалi без наставникiв,- поколиху║ться Гриня разом iз стiльцем.-
Хоча б спробувати без них: невже загинув би? А може б, i нi? Домашнiх,
скажiмо, я ще можу витримати, але ж, крiм них, ще який-небудь вiдставний
суб'║кт лiзе тобi в грудну клiтку сво┐ми лапищами...
- Ти глина, яку треба формувати,- каже Сашко, копирсаючись бiля одного
з приймачiв, що ┐х йому приносять на ремонт.- Такий принаймнi в Яцуби на
тебе погляд.
- Ти вважа║ш, що в нього ║ погляди? А по-мо║му, в нього ║ тiльки зуби,
iкла, це звичайний собi динозавр культiвсько┐ доби, ┐жа його невибаглива -
вiн спожива║ тiльки цитати. Зубами трощить камiння готових iстин. Мислити
вiн не вмi║, та й нащо це йому. Зате вiн вмi║ розвалити церкву - пам'ятку
архiтектури, обгородити певну територiю колючим дротом, нашкрябати
сучасною авторучкою анонiмку...
- Треба вiддати йому .належне,- каже Вiталiй.Анонiмки сво┐ вiн розсила║
за власним пiдписом. "Я,- каже,- не боюсь, не ховаюсь..."
- На диво самовпевнений тип; вiн не ма║ сумнiву, що життя його
стовiдсоткове правильне, дистильоване, бездоганне, а що, навпаки, я ось,
Мамайчук, неправильно живу, багато зайвого балакаю. Якби йому хоч на мить
вернулось колишн║, першого мене вiн загнав би туди, де козам роги
правлять... А за що? Я працюю. Я не отруюю себе алкоголем. До
окозамилювачiв не належу. Крiм того, я активно захищаю спортивну честь
нашого радгоспу, виходячи в бутсах на поле стадiону i пробуджуючи в вас
кровожернi iнстинкти. Так в чому ж я неправильний, братцi мо┐?
- Ти правильний, тiльки "неуправля║мий",- поясню║ Сашко.
к на свiтi керованi снаряди, ║ керованi ракети, але ║ некерована жива
iстота в образi Гринi Мамайчука. "Некерований Мамайчук",- кинув хтось iз
при┐жджих офiцерiв, i так воно й пiшло гуляти по радгоспу, за прiзвисько
Гриня не сердиться, хоча й не вважа║ себе нiскiльки винуватим, що життя
його склада║ться так... Починалося нiби здорово: з нагоди його, Гринино┐,
появи на свiт колись було влаштовано бучну гулянку-рай, i батько
новонародженого - найкращий тодi на всю МТС ударник-механiзатор - був