"Олесь Гончар. Тронка (Укр.)" - читать интересную книгу авторапросто на сьомому небi, що в життя приходить ще один Мамайчук, навприсядки
танцював через увесь радгосп, а тепер забув уже й веселитись, повернувся з вiйни без нiг, постарiв, осунувся. "На Сапун-горi, на Малаховiм курганi вiдцвiла його молодiсть",- каже iнодi Гриня про свого суворого батю. А батя, одначе, не зда║ться: зараз вiн в майстернi газорiзальником. Зцiпивши зуби, день у день рiже залiзо, лата║ комбайни, вирiза║ проiржавiлi болячки та пухлини на тракторах, а Гриня його тим часом дошуку║ться сутностi життя... Закiнчивши десятирiчку, хлопець уже встиг побувати в бувальцях, не раз встиг обпектися, як вiн каже, бiля житт║вих вогнищ. Вступав у кораблебудiвний, але не витримав конкурсу, кудись вербувався, та недовербувався, опинився потiм на курсах кiномеханiкiв в обласному мiстi, вечорами вичовгував проспект разом з тамтешнiми нудьгарями i кiнець кiнцем повернувся в радгосп пристойним кiномеханiком з левиною рудою шевелюрою i в розцяцькованiй навипуск сорочцi, в якiй вiн красу║ться й зараз. - Хай "неуправля║мий". Хай некерований... Але яке його вiдставницьке дiло до мене? - Ти все на вiдставникiв. Це плем'я теж не однакове... - А я що кажу: серед них багато людей порядних, засукують рукава - i давай ┐м роботу. Орловський не один! Десь я читав про генерала, що пiсля вiдставки пiшов працювати директором радгоспу. Ну, наш теж, видно, сподiвався зайняти Пахомове крiсло, та не вигорiло, довелося за пожежну кишку братись... Але ж я не пожежа, щоб мене гасити! Що за злочин, коли все хочеш сам, без товмачiв обмiзкувати! Для чого живу? Для чого житиму? Це мене цiкавить. Звiсно, в мене ║ вади, я поки що не схожий на позитивних геро┐в з отих кiнокомедiй, що ┐х вожу по кошарах у металевих коробках i дуже горять... Я рядовий життя i не бiльше. Потроху працюю, потроху мислю, бо кому ж хочеться бути просто придатком до свого власного шлунка... То первiсна людина мусила з рання й до ночi працювати, щоб чим-небудь набити свiй неандертальський живiт, а для сучасно┐ людини потрiбен iнший режим, праця ┐┐ - це тiльки пiдвалина для мислi... Йдемо до того, що взагалi двi години на день працюватимем, та ще ж, кажуть, буде й перерва на обiд? - Чу║ш, Вiталику? - зверта║ться Сашко до товариша.Ось що декому сниться... В нашому "Перцi" це можна б назвати "Мрiя сучасного лежебоки"... - Колего, я не вважаю, що цей камiнь кинуто в мiй город... Я пiд цю статтю не пiдходжу. Звичайно, я працюю у вiдповiдностi з трудовим законодавством, я не переганяю себе на гречку, як наш, скажiмо, директор Пахом Хрисантович,- йому, до речi, вчора знову давали уколи... Ви йому про майбутн║, про свiтлу мету, а яка вона йому свiтла, коли в нього хронiчна виразка шлунка, коли йому, бiдоласi, в очах темнi║ вiд роботи. Для нього цiле життя - це, братцi, тiльки силос, силос i силос! А я не хочу бути ║гиптянином силосу! Я не для того народжений, щоб стати будiвником силосних пiрамiд! - Ти проти силосу? - з пiдозрою глянув на промовця Сашко. - Навпаки,- заперечив Мамайчук,- я навiть у дитинствi не применшував значення для нас дрiбно посiчено┐ зелено┐ маси... Хто сьогоднi на силосi вилами оруду║ - тому шана, бо i в мене - ось на руках вiд "бублика" трудовi мозолi роговiють... Перед вами людина, яка скромну свою роботу на цiй грiшнiй планетi намага║ться виконувати сумлiнно. Екран мiй свiтить |
|
|