"Олесь Гончар. Тронка (Укр.)" - читать интересную книгу авторазачуханого якого-небудь технiкуму... А так буде зовсiм просто: вона ┐де до
мiста. Твердо стука║ в дверi до товариша ректора. Товариш ректор - весь увага до товаришки Рясно┐. Слуха║. Вислухову║, i, поки точиться бесiда, у списку навпроти твого iменi з'явля║ться отака маленька-маленька, як макове зерно, цяточка... Нiби муха наслiдила. I все! Твоя доля тi║ю цяточкою вирiшена. Ти прийнятий! З чим я тебе й вiтаю наперед! - Погано ж ти зна║ш, товаришу виборець, i свою депутатку, i ┐┐ сина,- знову каже Сашко. - Ах, я не вгадав? Вiн не визна║ протекцiй? Вiн ненавидить блати?.. Вiн хоче по-чесному, хоче самостiйно розв'язувати формули життя з багатьма невiдомими?.. Чи не так, любий наш Архiмедику? Вiталiй досадливе покушував губу: - Ти ясновидець. - Юний мiй друже! Вхопиш мене за оцю шляхетну бороду, якщо стрiчка подiй розгортатиметься всупереч мо┐м прогнозам,- каже Гриня i погладжу║ рукою свiтло-руде пуховиння, яке вiн ото назива║ бородою. Той пух - то протест Гринi, протест i недовiра, яку вiн виявля║ завiдувачевi робкоопу товаришу Мажарi. Щедрий на обiцянки, Мажара мав необережнiсть публiчно пообiцяти найближчим часом вiдкрити в радгоспi перукарню, i Мамайчук, впiймавши його на словi, заявив, що не голитиметься доти, доки перукарня не буде-таки вiдкрита, i справа зараз оберта║ться так, що весь радгосп стежить за цим нерiвним ┐хнiм по║динком, а завiдувач робкоопу щоразу хова║ться, як побачить хоч здалеку молоду Мамайчукову бороду. Коли Гриня як правий захисник команди вибiга║ на поле стадiону, то й Вiталiй, i Сашко, i весь стадiон кричать йому: Сашковi милицi так i танцюють тодi в повiтрi вiд захвату та ентузiазму, а зараз радист погляда║ на випнуту вперед Мамайчукову бороду трохи навiть iронiчно... В коридорi чути швидкi дiвочi кроки, i у вiдхиленi дверi зазира║ Неля-секретарка: - Гриню! Пахом Хрисантович сердиться, що ти й досi не по┐хав. - Передай: виходжу на орбiту,- i Мамайчук справдi пiдводиться.- Попутно, може, де-небудь i на тузлук наскочу. Недоварене м'ясо - примiтив, а яка ┐жа! Як на людину вплива║! Пiсля тузлука менi завжди боротись хочеться... Ну, честь працi! - кида║ вiн хлопцям i неквапом виходить на вулицю до свого фургона. Цей агiтфургон, бiля якого Мамайчук i швець, i жнець, цiлими днями гаса║ по вiддiлках або кушпелить грейдером аж у райцентр за новою кiнострiчкою чи в якихось iнших справах, бо хоч завдання фургона - передусiм культурно обслуговувати вiддаленi кошари, ферми та вiддiлки, проте господаревi його доводиться виконувати ще й безлiч iнших доручень, бути якраз отим "старшим, куди пошлють". Ось i зараз Гринi дорога стелеться неблизька, треба ┐хати в радгосп "Приморський чабан", з яким вони змагаються, одначе Гриня не був би Гринею, якби вiн, ви┐хавши в степ, не завернув ще й на птахарню, а там, тiльки вилiзши з кабiни фургона i ступивши в бiле куряче царство, вiн уже ошелешу║ дiвчат-пташниць улюбленим сво┐м запитанням: - Для чого ви iсну║те, чи то пак живете? Це така вже в нього звичка сiкатись з цим запитанням до кожного. |
|
|