"Олесь Гончар. Тронка (Укр.)" - читать интересную книгу автора - Ну, от народились, повиростали, живете, а для чого?
Дiвчата знизують плечима, пересмiхаються, а маленька дiвчинка - дочка старшо┐ пташницi - зачудовано дивиться на Мамайчука, на його жовту, мов пух на курчатi, бороду та розцяцьковану сорочку. - Хай уже Саня,- кива║ Мамайчук на повновиду чорняву молодичку, чоловiк яко┐ вiдбува║ службу на Балтiйському флотi.- В не┐ затяжна любов, вона тiльки й жде свята, щоб податись в Ленiнград на побачення до свого законного. А ви? - Тебе б спитати,- весело вiдказу║ Саня,- для чого ти сам небо коптиш? - О, це питання складне, над ним я саме роздумую в цi днi. Роздумував нiч, цiлiсiнький ранок i цьому ж присвячу кiлька найближчих рокiв. - Чи не надто щедро? - А я, дiвчата, не дрiб'язковий. В запасi у мене вiчнiсть. Куди спiшити, чого? Ну, хай я пiсля певних видозмiн стану якою-небудь iншою молекулою, хай уже не буду Григорi║м Мамайчуком, а буду, скажiмо, кавуном або динею... - Або будяком,- пирска║ одна з дiвчат. - Або й будяком, яка рiзниця? Головне, що я буду i нiхто не пiдвладний припинити мене у вiчностi, покласти менi край. Так-то, дiвчата. - Гриню, тобi пора женитись,- каже Одарка, приземкувата, веселоока, з напущеною аж на брови хусткою. - Голому женитись - тiльки пiдперезатись,- вiдповiда║ Гриня.- А ось вам, дiвчата, котрi незамiжнi, раджу це робити ранiше, щоб потiм встигнути ще вийти замiж i вдруге. - Оце порадив! ранiше з'явилось в природi: курка чи оце яйце? - I Гриня, пiдiбравши бiля коритця загублене куркою свiже яйце, тут же його нахильцi й випива║. Пiсля цього вiн ┐де далi. Загледiвши чабана, що маячить бiля отари на випасах, Гриня не лiну║ться зробити гак, заверта║ й до нього i, не вилазячи з кабiни, теж запиту║: - А ви? - Що я? - Для чого живете? - Для того, щоб баранiв стригти. - Оце нарештi вiдповiдь! - аж зрадiв Гриня. А коли вiн з сво┐м запитанням звернувся бiля кошари до зоотехнiчки Тамари, яка з чабанами саме вiдбирала в загорожi по бирках плiдникiв для вiдправки в Болгарiю, то реакцiя Тамари була для Гринi зовсiм несподiваною. - Вшивайся ти звiдси! - викрикнула вона, i Гриня тiльки пiсля цього помiтив, що обличчя в не┐ було мокре й червоне вiд слiз. А мiг же вiн i так догадатись, що Тамара в цi днi пережива║ душевну драму, бо недавно вона вийшла замiж за при┐жджого технiка по штучному осiменiнню, а вiн виявився п'яницею, та таким, що п'║ без просипу; допився до того, що разом iз спиртом, одержаним для лабораторно┐ роботи, повидудлював i все iнше з пробiрок, за що й попав до радгоспного "Перця". Ось чому Тамара так болiсно сприйняла Мамайчукове запитання. Без тебе, мовляв, гiрко, а тут ще ти в очi лiзеш!.. Зайнятi роботою, i Тамара, й чабани вже мовби забули про Гриню, повiдвертались вiд нього в загорожi, де повно стрижених баранiв, та вiдбирають з-помiж них яких треба, тих, що ┐х |
|
|