"Олесь Гончар. Тронка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Ну, от народились, повиростали, живете, а для чого?
Дiвчата знизують плечима, пересмiхаються, а маленька дiвчинка - дочка
старшо┐ пташницi - зачудовано дивиться на Мамайчука, на його жовту, мов
пух на курчатi, бороду та розцяцьковану сорочку.
- Хай уже Саня,- кива║ Мамайчук на повновиду чорняву молодичку, чоловiк
яко┐ вiдбува║ службу на Балтiйському флотi.- В не┐ затяжна любов, вона
тiльки й жде свята, щоб податись в Ленiнград на побачення до свого
законного. А ви?
- Тебе б спитати,- весело вiдказу║ Саня,- для чого ти сам небо коптиш?
- О, це питання складне, над ним я саме роздумую в цi днi. Роздумував
нiч, цiлiсiнький ранок i цьому ж присвячу кiлька найближчих рокiв.
- Чи не надто щедро?
- А я, дiвчата, не дрiб'язковий. В запасi у мене вiчнiсть. Куди
спiшити, чого? Ну, хай я пiсля певних видозмiн стану якою-небудь iншою
молекулою, хай уже не буду Григорi║м Мамайчуком, а буду, скажiмо, кавуном
або динею...
- Або будяком,- пирска║ одна з дiвчат.
- Або й будяком, яка рiзниця? Головне, що я буду i нiхто не пiдвладний
припинити мене у вiчностi, покласти менi край. Так-то, дiвчата.
- Гриню, тобi пора женитись,- каже Одарка, приземкувата, веселоока, з
напущеною аж на брови хусткою.
- Голому женитись - тiльки пiдперезатись,- вiдповiда║ Гриня.- А ось
вам, дiвчата, котрi незамiжнi, раджу це робити ранiше, щоб потiм встигнути
ще вийти замiж i вдруге.
- Оце порадив!
- А то ви ось по десять класiв покiнчали, проте й досi не зна║те, що
ранiше з'явилось в природi: курка чи оце яйце? - I Гриня, пiдiбравши бiля
коритця загублене куркою свiже яйце, тут же його нахильцi й випива║.
Пiсля цього вiн ┐де далi. Загледiвши чабана, що маячить бiля отари на
випасах, Гриня не лiну║ться зробити гак, заверта║ й до нього i, не
вилазячи з кабiни, теж запиту║:
- А ви?
- Що я?
- Для чого живете?
- Для того, щоб баранiв стригти.
- Оце нарештi вiдповiдь! - аж зрадiв Гриня. А коли вiн з сво┐м
запитанням звернувся бiля кошари до зоотехнiчки Тамари, яка з чабанами
саме вiдбирала в загорожi по бирках плiдникiв для вiдправки в Болгарiю, то
реакцiя Тамари була для Гринi зовсiм несподiваною.
- Вшивайся ти звiдси! - викрикнула вона, i Гриня тiльки пiсля цього
помiтив, що обличчя в не┐ було мокре й червоне вiд слiз.
А мiг же вiн i так догадатись, що Тамара в цi днi пережива║ душевну
драму, бо недавно вона вийшла замiж за при┐жджого технiка по штучному
осiменiнню, а вiн виявився п'яницею, та таким, що п'║ без просипу; допився
до того, що разом iз спиртом, одержаним для лабораторно┐ роботи,
повидудлював i все iнше з пробiрок, за що й попав до радгоспного "Перця".
Ось чому Тамара так болiсно сприйняла Мамайчукове запитання. Без тебе,
мовляв, гiрко, а тут ще ти в очi лiзеш!.. Зайнятi роботою, i Тамара, й
чабани вже мовби забули про Гриню, повiдвертались вiд нього в загорожi, де
повно стрижених баранiв, та вiдбирають з-помiж них яких треба, тих, що ┐х