"Михаил Грешнов. Останнiй неандерталець (укр) " - читать интересную книгу автора

виходив.
Зате через годину з лiтака вивантажили нову ракету.
- Чемнiше, джентльмени! - кричали льотчики, коли ми витягали срiблясту
тушу. - Вона зовсiм гола! Свинцеву сорочку здерли з неї ще на базi...
Чемнiше лапайте, грубiяни!..
Ми посмiхалися жартам, крутим слiвцям та дивувалися з нахабства
льотчикiв.
Ракету встановили на бетонованому квадратi: майданчик був приготовлений
для чергової пiвдюжини. Новенька вiдрiзнялася меншими розмiрами та зеленою
смугою, що звивалась по цилiндру, мов спiраль.
Лiтак вiдлетiв, тiтки Тапi не було.
- Джiммi, - спитав я, - може, це не той лiтак? Може, тiтка Тапi
прилетить на iншому?
- Бiлл, - одказав вiн, - помилки бути не може: все ж таки армiя. А
тiтка - раптом вона невидима? Звiдки я знаю!
Бiля ракети вартував Мiтчелл, простакуватий хлопець iз канзаських
фермерiв. Нас попередили: до ракети не наближатися, не муляти очей
вартовому.
Увечерi мене зустрiв Джiммi:
- Бiлл, - сказав вiн, - ти знаєш, про що я думаю?
- Знаю, - вiдповiв я. - Те саме й менi з думки не сходить.
- Так, Бiлл, - довiрливо глянув вiн, - ми завжди розумiли один одного.
- Авжеж, - сказав я. - Лiтак прибув о третiй, так?
- Так, - пiдтвердив Джiммi.
- Єдиною особою жiночої статi була ракета.
- Ракета, - згодився вiн.
- Вона i є тiтка Тапi.
- Тапi!.. - вигукнув Джiммi. - Але, Бiлл, як же розумiти: "Гостюватиме
тридцять днiв..."
- Зачекаємо тридцять днiв - побачимо.
Але так довго чекати не довелося. На ранок залога вирувала. Усi
поспiшали до нової ракети подивитися на Мiтчелла.
Вiн сидiв навпочiпки, малював на пiску будиночки, пташок i щось
белькотiв напiвголоса. Автомат, застромлений дулом у пiсок, стирчав збоку,
на тих, що оточили його, Мiтчелл не звертав уваги, наче займався якоюсь
невiдкладною справою.
- Мiкi, - спитав сержант Келлi, - що це в тебе?
Йому довелося повторювати своє запитання двiчi, аж поки Мiтчелл пiдвiв
опасисте, добродушне обличчя.
- Це ферма в Канзасi, я її збудую, коли скiнчу службу. От поглянь,
Джек, - кивнув вiн приятелевi, теж iз фермерiв, - оце будинок. Бачиш - шiсть
кiмнат! Тут моя Беттi буде виховувати малят, метких таких, кучерявих... Оце
гараж, тiльки автомобiль не поставив, зараз домалюю... А тут пташник, бачиш,
кури... ко-ко-ко! - розбiглися по подвiр'ю, шельми...
Ми всi посмiхалися, слухаючи його. Навiть худючий, як засохлий фiнiк,
капiтан Шеррi не мiг стримати усмiшки. Це ще бiльше завдало нам охоти,
чулися пирхання, смiшки.
Але Шеррi, пригасивши усмiшку, мовив офiцiйним тоном:
- Ви п'янi, Мiтчелл, де ви встигли набратися?
Мiтчелл пропустив повз вуха начальницький тон i звернувся до самого