"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

сподiватися на щось. I де б ви думали, тьотя Берта познайомилася зi своїм
майбутнiм чоловiком? У крематорiї. Її сусiда ховали на десять хвилин ранiше
вiд його родича. Отак воно буває.
Вибачайте, ми трохи вiддалилися вiд головної теми нашої розмови. Ви вже
знаєте, якi проблеми особистого характеру мав наш незабвенний герой. Вiн
просто не реагував на жiночу стать. На чоловiчу, як ми вже зазначали, теж.
Не можна сказати, щоб вiн дуже страждав вiд цього. Але й кайфу не ловив.
Виборча кампанiя - не дуже зручний час для закохування. Але так уже
сталося, що саме на цю гарячу пору йому судилося вiдчути смак бажання.
Дивно, правда ж? Ну що ж тут вдiєш.
Тож умощуйтеся зручнiше, як говорив колись незабутнiй дiд Панас, i
слухайте.
Пiсля виснажливого тижня, у суботнiй вечiр, увесь змилений i зморений
вiд перевиконаної норми - шести зустрiчей у шести селах, - наш молодий герой
ладен був звалитися на кушетку у Варфоломiйовичевiй землянцi i вiдключитися
до ранку, однак старий солдат умовив його вiдвiдати журналiстку мiсцевого
радiо Тетяну Горошко, добре знану в провiнцiйному районному мiстечку.
Завершувався мiсяць гарячої виборчої колотнечi, який поки що
обмежувався спiлкуванням iз виборцями. Влада i конкуренти досi боролися дещо
осторонь нашого головного героя, очевидно, не сприймаючи його справдi
героїчнi потуги як такi, що вартi уваги. А дарма. Вони ще кусатимуть собi
лiктi через свою недалекогляднiсть i за те, що прогавили найважливiший етап
пiдривної проти них дiяльностi нашого головного героя. Пiдривнiсть його
дiяльностi полягала не в тому, що вiн пiдривав їхнiй авторитет, а в тому, що
наполегливо пiдвищував свiй.
Однак про це пiзнiше. Головне, що на цей момент виникла нагальна
необхiднiсть залучити до виборчої кампанiї мас-медiа в особi районного
радiовузла.
Чи знаєте ви, дорогi мої читачi, що таке районний радiовузол? Це
маленька тiсна кiмнатка з милими, усмiхненими жiнками з гарними голосами,
якi розповiдають вам п'ятнадцять хвилин на день про найкращий спосiб
квашення капусти з кмином, про народний календар i про мiсцеву поетку
Веронiку Пуговку, яка надривним голосом читає вам вiршi про любов.
Наш молодий герой iшов до журналiстки районного радiо з великою
неохотою. Голова гула, як вулик iз бджолами, його трохи морозило вiд
тривалого перебування в холодних клубах, пекла печiя вiд неякiсного i
нерегулярного харчування i переслiдувала єдина мрiя - поспати. Рiч у тiм, що
останнi два тижнi вiн взагалi не мiг спати. Заплющував очi - i продовжував
агiтувати, агiтувати... У головi лунали стереотипнi запитання, вiдповiдi на
якi вiн увесь час намагався вдосконалювати. Уявивши, що i тепер йому
доведеться з пiною на губах доводити свою незамiннiсть у наступному
парламентi, йому стало так погано, як колись давно, коли йому, як найкращому
жовтенятi доручили прочитати на Новорiчнiй ялинцi вiршик про Ленiна. Вiн
вийшов на сцену - i... забув слова. Вiн розгубився i на ходу зiмпровiзував
свою версiю. Однак чомусь ця версiя не увiнчалася успiхом. Бiльше того,
коштувала пiзнiше його мамi посади секретаря парткому стоматологiчної
клiнiки. А версiя, як на нас, була дуже мила.
"Ленiн любить всiх на свiтi -
дiток i дорослих.
А найбiльше - Батькiвщину i Надiю Крупську,