"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

У темному коридорi з нашим молодим героєм сталася ще одна пригода. Вiн,
намацуючи дверi, що ведуть у зелену кiмнату, випадково потрапив в iншу - в
Тетянину.
Вiн пробув там одну мить. Проте ця мить вартує половини життя. У Вас,
дорогi мої читачi, нiяких асоцiацiй не викликає вигляд металевого лiжка?
Так-так, металевого лiжка iз "сiткою", на якiй можна стрибати аж до стелi,
лiжка з пуховою периною, яка (коли Ви стоїте на пiдлозi) сягає Вам грудей;
перина, вкрита картатим покривалом, а з-пiд пухової перини виглядає вишиване
простирадло, а точнiше, не все простирадло, а широка смуга вишиваних
хрестиком (обов'язково хрестиком) рож iз лапатим зеленим листям, а з-пiд
тiєї яскравої смуги виглядає елегантна смужка ручної роботи мережива у
виглядi акуратної черговостi трикутничкiв; а поверх усього цього - тобто на
рiвнi Вашого пiдборiддя - стоять чи сидять у позi росiйських купчих бiля
самовара з бубличками двi величезнi подушки рiжками догори; на наволочках
цих двох подушок вшитi смуги з червоними рожами в зеленому листi, а накритi
цi двi пуховi купчихи мережаними накидками; i вся ця фантастична пiрамiда
стоїть пiд стiною, на якiй причеплено плюшевий килимок з двома лебедями, що
плавають по голубому озеру, навколо якого Цвiтуть лiлiї; а над килимочком
висить картина, також вишивана хрестиком, у якiй Ромео на колiнах
признається в коханнi Джульєттi... Так... Про що це ми? Ага, про те, якi
асоцiацiї викликає у Вас таке лiжко. У мене, наприклад, комплекс
неповноцiнностi. Знаєте чому? Бо менi так i не вдалося освоїти складної
науки застеляння таких лiжок. Не смiйтеся. Для того, щоб пiдбити подушку i
поставити її у певнiй формi, потрiбне неабияке вмiння.
Якби Ви знали, дорогi мої читачi, скiлькох тiльки українцiв було зачато
на таких лiжках! А що стосується нашого молодого героя, то в нього з'явилося
непереборне бажання улягтися на ту пухову пiрамiду. Причому, зробити це з
розгону. Тобто плюхнутися туди, як у басейн, i поплисти на хвилях любовi i
пристрастi до яскраво-синього озера, на якому плавають лебiдка i лебедик пiд
суворим контролем Ромео i Джульєтти... До цього вчинку нашого молодого героя
пiд'юджував невидимий спiврозмовник, який пiдморгував йому оком Джульєтти з
вишиваної картинки. Опиратися було несила. Однак наш молодий герой мав
залiзну витримку. Недаремно Варфоломiйович охрестив його Штiрлiцем. Так,
Павло Iванович мужньо переборов спокусу i тихо зачинив дверi. Однак якби Ви
знали, чого це йому коштувало. Ця яскрава картина переслiдуватиме його
багато безсонних ночей, аж доки вiн не опиниться в обiймах пухової перини i
не вiдчує ще один атрибут провiнцiйної принади - запах парфумiв "Лiсова
конвалiя", якими, до речi, завжди парфумилася моя бабуся, нащадок одного
дворянського роду, що мав маєток у Старому Осколi.
Ось воно як.
Нашого молодого героя проводжала до Варфоломiйо-вичевої землянки
чарiвна панночка Тетяна. Пiзнiше вiн i не згадає цiєї прогулянки, оскiльки
протягом неї все ще перебував пiд магнетизмом картини чарiвного
провiнцiйного ложа.
Його пробудження вiдбулося дуже скоро. Варфоломiйович, скуйовджений i
розгублений, сидiв за столом над купою папiрцiв.
- Ти тiльки подивися, що виробляють, падлюки! Ти тiльки подивися!
Павло Iванович, нiчого не розумiючи, дивився на Варфоломiйовича очима,
в яких закарбувалися двi вишиванi рожi iз зеленим лапатим листям.
Тим часом Варфоломiйович обурювався далi: