"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

- Агiтацiйна макулатура! Як дурять нашого брата! Безбожно! Сволоцюги!
Накралися - i пруться до парламенту! Повбивав би!
Варфоломiйович поглянув на двi рожi iз зеленим лапатим листям в очах
свого молодого колеги i перенiс усю агресiю на нього:
- А ти де був? Подивись, котра година! Ви писали iнтерв'ю чи любовний
роман?
Пашка прокинувся. Червона фарба залила його обличчя. Йому стало соромно
i страшно. "Господи, - подумав вiн, - а iнтерв'ю ж я не давав! Мене
Варфоломiйович уб'є!"
Наш молодий герой узяв у руки папiрцi, якi так дратували
Варфоломiйовича. "Благодiйний фонд Адама Колосального "Милосердя" сьогоднi
облагодiйствував дитячий сиротинець "Буратiно" десятьма ящиками "Фанти",
"М.Разiн - це наша вiра, надiя i любов!", "З Адамом Колосальним побудуємо
колосальне майбутнє!", "Чеснiсть, поряднiсть, реформи - це М.Разiн".
- Нi, ти тiльки подивись! А в нас жодної листiвки! Пашок! Що робити?
Думай! У нашому фондi лишилося десять гривень!
Пашка, вiдчуваючи докори сумлiння, покiрно взяв трубку телефона i
набрав домашнiй номер.
- Синок! - озвався мамин кулемет на протилежному кiнцi! - Де ти пропав?
Я собi мiсця не знаходжу, а ти мовчиш! Слухай, синок, будь готовим до
позитивних змiн у твоєму життi. Менi наснився сон, що ти знайшов золотий
перстень з iзмарагдом! Не пропусти свого щастя! Ага, ще одне, дзвонили тьотя
Роза i дядя Боря з Iзраїлю. Вони за тебе дуже вболiвають. Дядя Боря сказав,
що вiн зовсiм не сердиться на тебе за ту витiвку на урочистому обiдi.
Завдяки їй вiн тепер очолює клiнiку в Iзраїлi. Ха-ха-ха! Ага, ще одне!
Дядечко Гiвi поставив нову щелепу i всi грошi за неї передає у твiй виборчий
фонд. Разом з фотографiєю. Не забудь йому подзвонити i похвалити щелепу!
Грошi вже їдуть у поїздi. Ага, ще дзвонила тьотя Берта iз Уманi. Вона теж
дуже порадiла за тебе. Вона сказала, що недавно знайшла твою листiвку, ту
саму, коли ти ЇЇ вiтав з її сорокап'ятирiчним. Вона дуже розчулилася. Каже,
що ця листiвка принесла їй щастя. Пам'ятаєш, ти на нiй написав: "Бажаю
здоров'я i успiхiв в особистому життi"? Вона тодi дуже образилася.
Пам'ятаєш? Ну, вона тодi подумала, що ти над нею знущаєшся! Адже на той час
вона ще не побувала замужем жодного разу. А через три днi пiсля тiєї
листiвки вона зустрiла дядю Мiшу в морзi. Тобто не в морзi, а в крематорiї.
Тьотя Берта теж тебе палко пiдтримує i бажає тобi перемоги. А дядько Льонька
сказав, що продасть свої ордени, а грошi вкладе у твiй виборчий фонд. Але я
йому заборонила. Сказала, що ти хочеш цi ордени собi на пам'ять. Тепер вiн
карається докорами сумлiння, як тобi допомогти. Вiн тебе так любить! Як
сина! Ти ж вирiс у нього на колiнах! Ну все, синочок, цiлую тебе i обнiмаю!
Тримайся! Ми з тобою!
Нашому молодому героєвi навiть не треба було нiчого казати. Вiн поклав
трубку i втомлено прозвiтував Варфоломiйовичу:
- Грошi завтра будуть.
Варфоломiйович в iншiй ситуацiї фразою "Ну ти, Пашок, просто Девiд
Коперфiльд!" висловив би захоплення проробленою фiнансовою операцiєю без
жодного вимовленого слова, однак тепер йому було просто не до цього. Вiн уже
перебував у iншому вимiрi. Вiн продумував текст майбутньої листiвки.
Поки вiн куйовдить i без того розкуйовджене волосся, хочемо пояснити
одну фразу з телефонної розмови Iдеї Iванiвни, безцiнної мамусi нашого