"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

Ви. - Узяв, наквецяв клеєм - i баста!" А от i нi!
Розклейка - це справа просто детективна. Для цього потрiбнi три речi.
По-перше, - клей. Бажано, щоб це був суперклей. Листiвка повинна не просто
важко вiддиратися, а суперважко вiддиратися. Аби час, витрачений на ЇЇ
вiдшкрябування, i ця пекельна праця надовго закарбувалися в пам'ятi здирача
i вiдбили в нього будь-яке бажання робити це ще колись.
По-друге, - мiсце наклейки. Тут найбiльше шануються легкодоступнi для
споглядання виборцями i важкодоступнi для посягання конкурентiв i їхнiх
здирачiв мiсця.
По-третє, - ангельське терпiння. Без нього тут не обiйтися пiд час
систематичного i педантичного перенаклеювання листiвки на мiсцi зiдраної. Як
правило, розклейка i здирання листiвок вiдбувається в одну й ту ж саму пору
доби, а саме вiд 12 до 2 години ночi. I якраз у цей час уся порядна частина
населення вже бачить другий сон, а на вулицю виходить iнша частина
населення - повiї, гульвiси i члени виборчих штабiв. До речi, останнi час
вiд часу влаштовують мiж собою кривавi вуличнi сутички. Ось i нашим героям
трохи перепало. Вони якраз наштовхнулися на членiв штабу Миколи Разiна, якi
клеїли свою "поряднiсть i реформи" на безвинну Тетяну Горошко. Зустрiч
закiнчилася тим, що на три днi було перервано виступи i лише на четвертий,
завдяки гримерним здiбностям Тетяни Фрiдрiхiвни, Пашка зi своїм вiрним
другом насмiлилися знову вийти на люди.
Треба сказати, що не все було так погано. Якраз нашому молодому героєвi
дуже пощастило в тому планi, що члени його виборчого штабу були людьми
лiтнiми, якi, як ви знаєте, часто страждають на безсоння i надмiрну
дисциплiнованiсть. Крiм того, йому поталанило з Тетяною Горошко. Вона
зробила такий нарис про нашого Пашку, що три днi поспiль (доки не заборонила
передачу районна держадмiнiстрацiя) з 16.00 до 16.15 увесь район стояв по
стiйцi "струнко!" пiд своїми "брехунцями". Пощастило нашому молодому героєвi
i з дiдусем Тетяни Горошко. Рiч у тiм, що у нього в гаражi стояла стара
"Победа", яку вирiшили залучити до виборчої кампанiї. Це була
Варфоломiйовичева iдея, який уже перевтомився вiд громадського транспорту.
Отже, про "Победу". Вона, виявляється, ще їздила. Треба було зробити з
неї щось на зразок агiтпоїзда. Он у Колосального вже з'явився новий
автобусик з мегафоном. Не можна ж вiдставати! Вирiшили пофарбувати "Победу".
Розпалилася дискусiя щодо фарби. Якщо перемалювати машину в жовто-блакитний
колiр, їх засуджуватимуть комунiсти; якщо в червоний - не проголосують
демократи. Вирiшили пофарбувати в малиновий: комунiстам казали, що це
червоний колiр, а демократам казали, що це колiр козацького стяга, i
наспiвували при цьому:

"Гей, там, нагорi, Сiч iде!
Гей, малиновий стяг несе!
Гей, малиновий!
Наше славне товариство,
Гей, марширує раз, два, три!"

Отже, малинова "Победа" iз сакраментальними словами: "А ти проголосував
за Павла Печенiга?" стала окрасою передвиборчого сезону в районi NN. За
кермом сидiв Варфоломiйович, поряд - дiдусь з правами, а ззаду - два
голубки - наш герой i його кохана.