"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

Варто зазначити, що виборча кампанiя набула нових обертiв. Тетяну
Горошко любили. Тож вона розпочинала зустрiчi. В її завдання входило
"розпалити" аудиторiю. I Коли та була готовенька, на сцену виходив Вiн -
"увесь в бiлому". Варфоломiйович "сортував" записки. А дiдусь Надворi
розважав дiтлахiв.
Ось тут треба дещо уточнити. Спершу про записки. Варфоломiйович
придумав тут одну штуку. На всiх виступах наш молодий герой "зачитував"
п'ять (насправдi одних i тих же) записок i давав п'ять, можна сказати,
блискучих, вiдшлiфованих в ходi виборчої кампанiї, одних i тих же
вiдповiдей. Цi п'ять записок покривали всi iнтереси виборцiв.
А тепер про дiдуся. Ви вже, дорогi добродiї, мали змогу з ним
познайомитися. Дiдусь грався з дiтлахами у солдатикiв, "танчикiв" i
"лiтачкiв", а, вiд'їжджаючи, роздаровував iграшки своїм маленьким друзям. Ви
гадаєте, дорогi мої друзi, що це вiн робив iз чистого альтруїзму? Е нi! Це
був наказ хитрого старого лиса Варфоломiйовича. Вiн-то добре знав, що це ще
один засiб впливу на публiку. Так-так! Якщо вашiй дитинi хтось щось дарує,
ви починаєте дивитися зовсiм iншими очима на того, хто це зробив. Й iм'я
цiєї людини золотими лiтерами вкарбовується у Вашу пiдсвiдомiсть. А вибори -
це така рiч, що тут дуже часто в найостаннiший момент включається в роботу
пiдкiрка. Наприклад, Вам сказано на зборах колективу: всi голосуйте за
М.Разiна. I Ви приходите на виборчу дiльницю переконанi, що проголосуєте
саме за нього. Бо ж ви людина свiдома. Однак тiльки берете бюлетень, тiльки
берете ручку в руки, а Ваше серце - тьох! - i Ви автоматично закреслюєте i
Колосального, i М.Разiна. А чому? А тому, що Ваш рiдний вiдприск солодким
дзвiночком десять разiв повторив iм'я Павла Iвановича Печенiга. I Ви тiльки
за це i лишили його в списку. Дивись, i не тiльки Ви це зробили!... Однак ми
дещо поспiшили. Повернiмося на грiшну землю.
А на грiшнiй землi тим часом вiдбулася одна неприємна рiч. Тетяна
Фрiдрiхiвна почала вставляти палицi в колеса. I Ви знаєте, чому?
Виявляється, вона "вiддала своє серце" Павлу Iвановичу, а вiн "поглумився
над її коханням", "зрадив її iз цiєю..." (не будемо повторювати поганих
слiв), i тепер вона (тобто Тетяна Фрiдрiхiвна) "ладна накласти на себе
руки".
Ви чекали такого повороту, мої дорогi спiвбесiдники? Жiноча половина
скаже: так! А чоловiча скаже iнакше: а начхати на цю дурепу!
Нi! Нi - в жодному випадку! Адже Смольний добре працює! У бiблiотецi
активно зрiс вiдсоток читачiв, якi цiкавляться "новими надходженнями". А
крiм того, там другий кактус розцвiв! Як же за два тижнi до виборiв мiняти
дислокацiю? Такого собi не дозволить нi один стратег i нi один тактик. Що
вже казати про Варфоломiйовпча!
Вiн з усiх сил намагався задобрити "свою клiзму", але та не здавалася:
"Або я, або Танька!" (Начебто вона не була Танькою).
Така ситуацiя, мушу Вас запевнити, є набагато загрозливiшою, анiж усi
iншi передвиборчi баталiї. I якби не щаслива зiрка Павла Iвановича, все б
пiшло котовi пiд хвiст. Тому самому, який зустрiв нашого молодого героя на
сходах готелю в день його приїзду.
"Щаслива зiрка" нашого молодого героя з'явилась в особi чоловiка Тетяни
Вiталiївни-Фрiдрiхiвни. На ньому ми зосередимо свою увагу довше. Вiн того
вартий. Це справдi була зiрка. Зiрка естради, яка перiодично тiкала вiд
своєї "мегери-жiнки" в столицю i перiодично поверталася пiд її ж, мегерине,