"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

Павло Iванович зiтхнув з полегшенням, розслабився i вiдчув себе щасливим
молодим чоловiком, у якого велике майбутнє. Пашка ще раз поглянув на мамочку
i... господи! Вона не одна! Бiля неї сидiв i посилав палкi погляди довкола
дядечко Гiвi. Вах, вах, вах! "Дядечку Гiвi! Ваша остання щелепа - це просто
витвiр митецтва!" - подумки закричав Пашка. I, здається, той почув, бо у
вухах нашого молодого героя пролунало: "Дарагой Павлик! Нэ бойся! Я с
табой!" Павлу Iвановичу стало легко i приємно. Так само, як тодi, в далекому
дитинствi, коли дядечко Гiвi пiдкидав його до стелi. Але це ще було не все.
Лiворуч вiд безцiнної мамочки нашого молодого героя сидiло двоє дуже
знайомих людей. Можна сказати, до болю знайомих. Не може бути! Тьотя Роза i
дядя Боря! Прямiсiнько з Iзраїлю! Невже це правда? - подумав Пашка i почув у
вiдповiдь: "Шоб нет, так да!"
I тут розпочався спектакль районного масштабу. Такий спектакль не
вiдрiзняється особливою оригiнальнiстю вiд спектаклю сусiднього виборчого
округу i взагалi всiх виборчих округiв пострадянського простору.
Розпочав театральне дiйство М.Разiн, який просто i не випендрюючись
прочитав свою листiвку, де була надрукована довга передвиборча програма з
усякими там абстракцiями типу "економiчне пiднесення", "селянське питання",
"соцiальне забезпечення малоiмущих", "аграрна реформа". Голос його був
монотонний i заколисуючий. Якби вiн не виступав першим, вiн би врештi-решт
заколисав усю аудиторiю.
Любi друзi, не варто дуже прискiпливо ставитися до голови
райдержадмiнiстрацiї. Не варто вимагати вiд людини те, чого їй бракує. Адже
голови райадмiнiстрацiй - це ж не публiчнi полiтики, а бiйцi невидимого
фронту. Та й узагалi, зустрiч виборцiв з кандидатом у депутати - це не
спецiалiзацiя голови райдержадмiнiстрацiї. Його завдання полягає в тому, щоб
тихо, якомога тихiше, можна сказати, пiдпiльно, у межах власного району
виконувати забаганки вищого, аж до найвищого, начальства. I чим тихiше, чим
безшумнiше все робиться, тим вищий пiлотаж голови райдержадмiнiстрацiї. Ось
так воно, безцiннi мої читачi. Тож чесно вiдтарабанивши свою листiвку,
надруковану на газетному паперi, М.Разiн з почуттям виконаного обов'язку сiв
на мiсце.
Далi вийшов на сцену такий собi заслужений дiяч науки i технiки Гранiн.
Тут варто дещо докладнiше спинитися на цiй особi. Рiч у тiм, що пiд час
виборiв у кожному окрузi обов'язково серед депутатiв буде один юродивий. Це
вже закон. Юродивi кандидати бувають трьох сортiв: першi пропонують вiчний
двигун; другi - елiксир життя, третi - економiчну панацею. На нашому окрузi
був третiй тип. Серед кандидатiв юродивим був доктор технiчних наук Альберт
Гранiн. Вiн заходився викладати прожекти економiчних реформ, причому з
точним поданням цифр i розрахункiв. Вiн демонстрував графiки i дiаграми. Вiн
ознайомлював аудиторiю з вiдмiнностями полiтичної економiї Маркса i Альберта
Гранiна. Вiн пропонував альтернативнi джерела енергiї, що утворюються з
найбiльшого багатства України - з гною. Вiн... Словом, вiн остаточно
замордував публiку.
Аудиторiя була явно розчарована. Проте наступнi чотири виступаючi з
лихвою компенсували попередню нудоту. На сцену один за одним стали виходити
члени бiнальної опозицiї: два розкольники однiєї правої партiї i два
розкольники однiєї лiвої партiї. Оце було видовище! Ви ще, дорогi мої
читачi, не бачили таких двобоїв. Колишнi однодумцi шмаляли один одного, як
боксери на рингу. Хоча бої були словеснi, однак виборцi бачили заюшенi