"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

кров'ю обличчя, розквецянi носи, лiхтарi пiд виряченими вiд ненавистi очима,
скорченi вiд болю тiла. Зал ревiв вiд роздираючих почуттiв: насолоди,
обурення, зневаги, жалю. А нокдауни i нокаути йшли один за одним. I
врештi-решт усi чотири полiтичних боксери лежали нерухомо на рингу, тобто
сидiли знiченi i знесиленi, i практично знешкодженi колишнi полiтичнi
однодумцi, а нинi особистi вороги. Сидiли беззубi i кастрованi, сидiли
заюшенi кров'ю i обпльованi.
Одним словом, їхнiм суперникам уже не треба було з ними боротися. Тi
самi себе знищили, як самураї. Можна сказати, здiйснили аутодафе. Публiчне
самогубство. Жертвоприношення на вiвтар уламка партiї.
М. Разiн задоволено потирав руки. Оце було по-його. План спрацював. Вы
не здогадуєтеся, який план? О-о! Так ви, дорогi мої друзi, нiчого не знаєте
про те, як робиться полiтика.
Тож знову-таки, як говорив незабутнiй дiд Панас, умощуйтеся зручненько
i слухайте уважненько. М. Разiн, цей курвий син, вибачте на словi, мав-таки
кебету в головi. Увесь минулий мiсяць вiн посилено працював. У ряди двох
уламкiв однiєї правої партiї i двох уламкiв однiєї лiвої партiї були
запущенi провокатори, якi педантично, так би мовити, нервували кандидатiв у
депутати. Причому педантично подразнювалася одна й та сама зона головного
мозку, яка вiдповiдала за полiтичнi ревнощi. Уявiть собi, що правий демократ
Iван отримує iнформацiю про те, що правий демократ Петро успiшно подає
неосвiченому виборцевi неправильну позицiю правої демократiї. А правого
демократа Петра, у свою чергу, iнформують, що правий демократ Iван на своїх
виступах просто паплюжить iдею правої демократiї.
Паралельно працюють провокатори в рядах лiвої партiї-Лiвому
опозицiонеру Iвановi говорять, що лiвий опозицiонер Петро займається
ревiзiонiзмом. А лiвий опозицiонер Петро, у свою чергу, дiзнається, що лiвий
опозицiонер Iван компрометує ленiнськi iдеї.
I в результатi виходить, що за мiнiмальний перiод найпершим ворогом
правого демократа Iвана є не лiвий опозицiонер Iван i навiть не лiвий
опозицiонер Петро, а правий демократ Петро, який, у свою чергу, бiльше
всього на свiтi ненавидить не червоний колiр, а жовто-блакитний - тiльки у
виконаннi правого демократа Iвана. Аналогiчну ситуацiю ми зустрiчаємо в
рядах колишнiх лiвих. За твердженням лiвого опозицiонера Петра, виходить, що
ленiнське вчення в устах лiвого опозицiонера Iвана - це абсолютна ахiнея. А
лiвий опозицiонер Петро - просто падло, вибачте на словi, звичайно ж, у
версiї лiвого опозицiонера Iвана.
Загалом, глядач повнiстю заплутався i подавився уламками
право-демократичних i лiво-ревiзiонiстських iдеологiй. Чого i треба було
досягти.
Хух! Я, здається, вiдчуваю втому. Що вже казати про присутнiх у залi.
Тим часом Адам Колосальний, театрально закинувши голову, лiву ногу на
праву ногу i закотивши очi пiд лоба, терпляче чекав свого часу виступу. На
його обличчi була написана вселенська нудьга. Час вiд часу вiн потирав
вказiвним пальцем лiвої руки свiй римський профiль i мiняв ногу: закидав
праву ногу за лiву. Ви помiтили? В нього теж чергувалося: лiве-праве,
праве-лiве. Однак смiю Вас запевнити, що полiтики воно аж нiяк не
стосувалося.
Здається, спiвчували публiчному кривавому побоїщу правих демократiв мiж
собою i лiвих опозицiонерiв (теж мiж собою) тiльки чесний Смирнов i наївний