"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

написано: "Полiт над гнiздом зозулi". А пiд картинкою: "I ви збираєтеся
голосувати за Печенiга?"
Варфоломiйович о сьомiй ранку вже знав про провокацiю. Йому повiдомили
активiсти Ради ветеранiв, що страждають на безсоння. Вiн вилетiв зi своєї
землянки i заходився несамовито зривати афiшки. Але їх було море... Вже й
люди почали виходити з будинкiв i, хоч i поспiшали на роботу, проте
зупинялися бiля листiвок, читали i смiялися. Варфоломiйович заховався в
пiд'їздi будинку i... м'яко кажучи, говорив поганi слова, тобто матюкався.
Вiн прибiг до землянки i став будити й розштурхувати Пашку i зятька,
якi солодко спали пiсля вчорашнього "вiдзначення" успiху в Тетяни Горошко.
Пашинi родичi i знайомi поки що лишилися там.
"Хлопцi", нiчого не розумiючи, протирали очi. Варфоломiйович тикав їм
пiд носа листiвки. Пашка прочитав i... Що би думали, дорогi мої читачi? Вiн
засмiявся! Павароттi прочитав i розреготався. Потiм узяв червоний олiвець,
наслинив його i повiльно великими лiтерами внизу листiвки написав: "Так!" I
молодi чоловiки просто захлинулися вiд смiху.
Варфоломiйович дивився на них, як учора дивився на Печенiга М.Разiн, -
з видовженим обличчям, - i перетравлював iнформацiю. Спершу на його
неголеному обличчi був вираз глибокого осуду. Однак згодом його осяйнула
генiальна (головне - нестандартна) думка. Вiн прожогом кинувся iз землянки.
Через годину на всiх листiвках внизу червоним фломастером твердими руками
пенсiонерiв було приписано "ТАК!"
Тож листiвка тепер мала вигляд: "Полiт над гнiздом зозулi (Мало хто
пам'ятав у мiстi, що йдеться про божевiльню). I ви збираєтесь голосувати за
Печенiга? Так!!!"
Варфоломiйович з приводу успiшно проведеної операцiї дозволив собi
удруге за виборчу кампанiю сто грамiв, дозволив собi поплескати по плечу
Павароттi, проте провести нiч з Танькою поки що не дозволив. Наївняк ти,
Варфоломiйовичу! Твоєму зятьковi Танька вже й не була потрiбна. Адже тут
розгортається театр, про який вiн мрiяв усе життя! Будучи людиною азартною,
Васнецов-Павароттi вiдчув шал перегонiв i приєднався до кола виборчих
наркоманiв.
Наступного дня малинова "Победа", охрещена в народi "Польотом над
гнiздом зозулi", на борту з виключно чоловiчим складом (Варфоломiйович,
дiдусь, Павло Iванович i Васнєцов-Павароттi) вирушила "охмуряти" Калитку,
мiсцевого голову колишнього колгоспу, а нинi голову акцiонерного товариства,
який контролював поведiнку бiльше п'яти тисяч виборцiв. Це була фiгура, яку
не можна скидати з шахової дошки. Тим бiльше, що вiн тримав у кулаку
багатьох iнших голiв акцiонерних товариств, а з ними i ще кiлька тисяч
голосiв.
I група пiдтримки молодого кандидата в народнi депутати вирушила до
Калитки. Як годиться, з поклоном. I з могоричем. Про могороч попiклувався
дядечко Гiвi. Калитка прийняв ходокiв у "кабiнетi" свого власного
ресторанчика на околицi одного iз своїх сiл пiзно ввечерi. Пiд покривом
ночi. Чому пiзно ввечерi? А тому, що Калитка теж був людиною. I вiн теж
залежав тiєю чи тiєю мiрою вiд начальства. Тобто вiд М.Разiна. Навiщо тому
знати про вiдвiдини конкурента?
Розмова не в'язалася. Варфоломiйович крутився, як муха в окропi, проте
хазяїн мовчки наминав свої ж закуски. Павло Iванович, мудро оцiнюючи
ситуацiю, моргнув Павароттi, i той припер з машини ящик вiрменського