"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

коньяку.
Калитка повеселiшав. I став активнiше працювати щелепами. Вiдкоркували
пляшку, i кабiнетом поширився специфiчний аромат. Хазяїн вдихнув його
чутливими нiздрями i спитав:
- Ну то що, хлопцi, якi вашi шанси?
Лiд рушив! - подумав Павло Iванович, а вголос сказав:
- На нашому боцi удача i симпатiя виборцiв.
- До с... (перепрошую, дорогi мої читачi) ваша симпатiя виборцiв! Ви
що, з печi впали? Що, не знаєте, як робляться сьогоднi вибори?
- Та, здогадуємося...
- Здьога-адуємося, - перекривив їх Калитка. - Конкретнiше давайте,
конкретнiше! Що ви менi можете запропонувати, крiм "симпатiї виборцiв"?
Члени групи пiдтримки замислилися. Але ж вони тундра безпросвiтна!
Темнота! Поки що не здогадуються, про що йдеться.
- Лобiювання у парламентi, - розумно прорiк Павло Iванович, дещо
вагаючись.
- Та у мене свiй лоб, слава богу, проб'є яку хочеш стiну! - пожартував
по-сiльському Калитка. - Ви менi по сутi! Конкретнiше!
Здається, Васнецов здогадався i шепнув на вухо Пашцi: "Кажется, он на
бабки намекает!"
- Якщо кажеться, то хреститись треба! - почувши шепiт, грубо сказав
Калитка. - Але взагалi-то правильно мислите, товаришi... правильно!
- А-а-а! - в один голос сказала трiйця чоловiкiв (четвертий - дiдусь
вже солодко спав у машинi) i перезирнулася: таке в їхнi плани не входило.
Калитка незворушно наминав голубцi й роздивлявся ошелешених
спiврозмовникiв. Вiн нiяк не мiг зробити для себе висновок. Хто перед ним:
полiтики, на яких можна ставити, чи авантюристи?
Павло Iванович зосередився i прорiк другу розумну фразу.
- Пане Калитко, я Вас зроблю головою райдержадмiнi-страцiї.
Калитка розреготався:
- Оце насмiшив! Ти - мене... Синку, тобi хвости коровам крутити на моїй
фермi, а не робити мене головою райдерж-адмiнiстрацiї! О-хо-хо! Ну таки
насмiшив!
- Я - племiнник вiце-прем'єра, - похмуро сказав Павло Iванович i
почервонiв. Бо збрехав. Не був вiн племiнником, а лише знайомим кума його
сусiда, i не вiце-прем'єра, а одного з екс-вiце-прем'єрiв.
Калитка стрепенувся. Голови колишнiх колгоспiв, як правило, поважають
державну iєрархiю. Вiн кахикнув i сказав:
- А воно менi й не треба. Я тут сам собi хазяїн, а там буду попихачем у
вiце-прем'єрiв...
Розмова i далi не йшла. Калитка сьорбав борщ. Iншим разом гостi б
здивувалися: чому вiн пiсля "другого" їсть борщ. Однак зараз їм було не до
того. Вони продовжували колупати закуски.
Треба було б зiбратися i поїхати, але жалко було лишати ящик коньяку.
Вони сидiли i думали, як би забрати коньяк i водночас якомога iнтелiгентнiше
вибратися iз цiєї ситуацiї.
I раптом блискучого гравця й артиста-авантюриста Вас-нєцова-Павароттi
осяйнуло. Вiн лукаво всмiхнувся i, демонстративно заглядаючи у вiчi Калитцi,
спитав:
- А ведь, милейший Петр Иванович, вы же не питаєте особой любви к