"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

машинi й усiй радянськiй iндустрiї, що не шкодувала на автомобiлебудування
надiйного металу, зробили маленький обшук у машинi нападника, знайшли там
кiлька листiвок М.Разiна (з однiєї було зроблено "кульочок" для ще не
лузаного насiння, а з другої - "кульочок" для вже розлузаного) i вiдвезли
потерпiлого до лiкарнi, де йому поставили дiагноз "струс мозку".
З мiлiцiєю вирiшили не зв'язуватися, а слiдство вести самостiйно. Тим
паче, що Варфоломiйович упiзнав водiя. Це був племiнник М.Разiна - Костя
Разiн, по-вуличному, "Крейзiн". Вiн працював в автосервiсi й вiдзначався
вкрай розбишацьким i нахабним характером. Iз численних пригод Крейзiн
виплутувався за допомогою свого дядечка. Отже, тепер, на виборах, настав
його час вiддячити дядечковi.
Пiзно вночi малинова "Победа" пiд'їхала до будиночка Тетяни Горошко,
щоб здати "цiлим i неушкодженим" дiдуся. Коли зайшли у вiтальню, то застали
там Iдею Iванiвну i Тетяну за великим круглим столом iз зеленою оксамитовою
скатертиною за розкладанням пасьянсу. В крiслi-гойдалцi спав дядечко Гiвi i
пронизував кiмнату рiзними переливами хропiння. Тьотя Роза i дядя Боря,
очевидно, вже мiцно спали. Двi жiнки навiть голiв не пiдвели i, не
вiдриваючи поглядiв вiд карт, спитали без емоцiй:
- Чого так пiзно?
- Сталася пригода.
Чоловiки почали навперейми описувати вечiрнi й нiчнi подiї. Вони все
говорили, говорили, однак жiнки, мов загiпнотизованi, втупилися в карти.
Чоловiки вже почали були хвилюватися: може, жiнкам хтось пiдсипав у їжу
паралiтичний порошок. Проте через деякий час жiнки полегшено зiтхнули:
"Зiйшовся!", маючи на увазi пасьянс. Вони пiдняли свої червонi вiд напруги
очi i з неприхованою цiкавiстю стали слухати напiвп'яних чоловiкiв.
Тетяна, побачивши дiдуся, злякалася, що вiн iще не спить у таку пiзню
годину, тож заметушилася:
- Ходiмо, дiдусю, я тебе вкладу i казочку розповiм! На що ображений
дiдусь вiдмовив згорда:
- Я що тобi: мала дитина, чи що? Вражена Тетяна тодi непевно спитала:
- Може, тобi звiльнити крiсло-гойдалку?
На що дiдусь махнув рукою i сказав з абсолютно свiтлим
поглядом:
- Не треба будити чоловiка, вiн так солодко спить!
Дядечко Гiвi на пiдтвердження останнiх слiв викрутив таку химерну
хропушку, що всi аж покотилися зi смiху.
Усi, крiм Тетяни Горошко. Вона все ще розгублено Дивилася на дiдуся.
- Дiдусю, тобi не погано? - схвильована спитала вона.
- Менi добре, менi дуже добре!
Щоб пiдтвердити цi слова, чоловiки стали розповiдати, Що вичудив
Тетянин дiдусь на перегонах з Крейзiним. Тетяна уважно слухала, а потiм
сказала:
- Та вiн же був заслуженим винахiдником, авiаконструктором,
автоконструктором, а також неперевершеним гонщиком.
- Чому був? - образився дiдусь.
- Вибач, дiдусю... - почервонiла Тетяна. - Ну, що робимо? - звернулася
вона до всiх присутнiх.
- Зараз розбiгаємося, - сказав Варфоломiйович, - гарненько спимо, бо
завтра виступ на обласному телебаченнi.