"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

Варфоломiйович, Пашка i Васнецов-Павароттi стали збиратися до своєї
землянки. Iдея Iванiвна поцiлувала сина i шепнула йому на вухо: "Вона
справжнiй iзмарагд!", маючи на увазi Тетяну Горошко. - "Iди, поцiлуй їй
руку, скажи що-небудь приємне!" - "А що приємне?" - так само тихо спитав її
синок.
- "Ну, скажи, що ти останнiм часом не можеш спати, все думаєш про
неї..."
Тесть iз зятем пiшли вперед, а Павло Iванович затримався з Тетяною в
коридорi.
- Тетянко, - тихо сказав вiн їй. - Останнiм часом я не можу спати, все
думаю про Вас!
- А я про Вас, - пропищала вона.
Павло Iванович вiдчув, що вона ще чогось чекає вiд нього. Але вiд мами
бiльше iнструкцiй не було. Ба нi, була. Треба поцiлувати ручку.
Вiн став шукати в темрявi її руку. А в цей час його у вухо ошпарив
гарячий поцiлунок. Павло Iванович заплющив очi й вiдчув невкротиме бажання
опинитися на високому м'якому лiжечку з червоними рожами i зеленим лапатим
листям, вишиваними хрестиком. I неодмiнно над головою мають плавати лебедi
на плюшевому килимочку...

В обласний центр вирiшили їхати на мерседесi дядечка Гiвi, а малинова
"Победа" їхатиме далеко попереду, граючи роль "приманки", якщо хтось
надумається ще раз зазiхнути на життя кандидата в депутати. В нiй сидiв
дiдусь за кермом i безстрашний Павароттi зi своїм тестем. Тi кадри якось
надто безтурботно поставилися до вчорашнього iнциденту i немовби хотiли було
спровокувати ще один. Однак на дорозi нiчого не сталося. Очевидно, їхнiй
невидимий супротивник вирiшив пiти iншим шляхом. Варфоломiйович
насторожився: чи не надумає Разiн у прямому ефiрi ляпнути якусь гидоту. Бо
сьогоднi - п'ятниця i останнiй день, коли дозволено агiтувати, тож, якщо що,
то вони не зможуть змити пляму ганьби з Пашки.
Тим часом у мерседесi їхали: за кермом - дядечко Гiвi, поряд - Iдея
Iванiвна, а ззаду - Тетяна Горошко i Пашка.
- Ма, що їм казати? - маючи на увазi пiд "їм", звичайно ж,
телеглядачiв.
- А ти що, досi нiчого не надумав?
- Нiчогiсiнько. Я в шоцi. Це ж прямий ефiр!
- Скiльки у нас часу на виступ?
- П'ять хвилин.
- Значить так, - зосередилася Iдея Iванiвна, - ключовi моменти виступу:
звертання i прощальнi побажання. У серединi має бути щось гiпнотичне i дуже
тепле.
- Ма, давай без теорiї...
- У звертаннi ти повинен вжити слово "мої". I сказати це дуже iнтимно.
Дуже проникливо.
- Мої... - прошепотiв з почуттям Павло Iванович. I вийшло це в нього аж
надто iнтимно.
- Дарагой, Павлик, в тэбэ наканец прарезался чувство юмора! - засмiявся
за кермом дядечко Гiвi.
Тим часом мамочка продовжувала лекцiю:
- У кiнцi варто пожартувати, щось на кшталт: "Бажаю Вам щасливо