"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

Разiн закликав народ зробити правильний вибiр, не пiддаватися на
спокусу рiзних самозванцiв, ставити на людину, яку вони знають, тобто на
нього. А мета його опонента, тобто Печенiга, - не боротьба за щастя народу,
а власнi кар'єрис-тичнi забаганки. Разiн ще раз закликав народ не робити
фатальної помилки, а голосувати за людину, яку вони перевiрили на конкретних
справах, тобто за нього.
Якби Разiн зупинився на цьому, то все виглядало б бiльш-менш пристойно.
Як для країни пострадянського простору. Але доповiдач так розiйшовся, що
досить невправно натякнув, що Павло Iванович Печенiг -
iзраїльсько-грузинський запроданець, який має темне минуле, який хоче
ошукати народ i пролiзти у парламент. Це - зрадник власного народу. Це -
клоун. Це упир. Це збоченець. Це Содом i Гоморра. Це...
Здається, вiн перегнув палицю. I, здається, це вiдчули всi. I Разiн
також. Вiн несподiвно замовк на пiвсловi й став перелякано клiпати очима. В
його головi проходила напружена розумова робота. Напевно, вiн вiдчув, що сам
потрапив у пастку, яку так майстерно розставляв iншим. На його лобi
виступили блискучi краплини.
Пауза ставала загрозливо довгою. Разiн повернув голову до ведучого i
прискiпливо поглянув на нього.
Той стрепенувся i застосував заборонений прийом, користуючись тим, що
це прямий ефiр:
- Микола Разiн зараз лiдирує в рейтингу серед кандидатiв у депутати...
Цiєю фразою вiн розкрив свої карти прихильника М. Разiна.
- Постривайте! - обурився Едуард Гранiн. - За моїми точними
пiдрахунками лiдирує iнший кандидат.
- Ну, пiдрахунки бувають рiзнi... - спробував перебити його ведучий.
- В тому то й уся сiль. Мої пiдрахунки доводять...
- Пане Гранiн, ви вже вичерпали свiй час! Гранiн пiдскочив з мiсця й
iмпульсивно вигукнув:
- Знiмаю свою кандидатуру на користь Павла Пече... Однак йому вже
вимкнули мiкрофон.
Камера показувала лише ведучого, що дуже красномовно намагався передати
всю безмежнiсть спектра достоїнств Миколи Разiна.
Тут треба пояснити ситуацiю з творчою телевiзiйною групою. Рiч у тiм,
що всерединi неї було не зовсiм затишно. Нове керiвництво обласної
телестудiї зробило чистку кадрiв, поповнивши лави молодим прогресивним
поколiнням. Проте старого зубра, заслуженого журналiста України Василя
Iвановича Бренчика, тобто нашого ведучого, неможливо було потурити, ба
навiть зрушити з мiсця на мiлiметр. Тож вiн продовжував добротно робити свою
справу в найкращих радянських традицiях. Неважко було вичислити, що вiн був
тiєї самої кровi - кровi членiв партiї влади, - що й М. Разiн, якого вiн
вихваляв, вiдбираючи цiнний час прямого ефiру.
Режисер - тобто представник молодого прогресивного поколiння - через
скло показав ведучому дуже непристойний жест. Проте "морський вовк" навiть
оком не змигнув, навiть не удостоїв уваги "пацаньонка".
Кандидати в депутати сидiли з круглими очима, обливаючись потом, не
наважуючись збунтуватись проти кричущої несправедливостi.
Нарештi звукорежисер - молодий демократ обласного масштабу - вимкнув
мiкрофон ведучому. Так просто. Вiд почуття справедливостi, яке в ньому
озвалося. Водночас з вимкненим мiкрофоном режисер переключив камеру на