"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

загальний план. Ведучий, побачивши, що вiн не в кадрi i не в звуцi, з
виряченими очима поглянув нищiвним поглядом у бiк звукорежисера. Молодий
демократ-звукорежисер "наклав у штани" i моментально включив йому мiкрофон.
I тут сталася "неув'язочка". Ведучий Василь Iванович Бренчик, думаючи, що
мiкрофон вимкнений, закричав на повний голос: - Включи мiкрофон, баран!!!
Майже одночасно з цим режисер переключив камеру на крупний план
ведучого.
Так що вийшла, м'яко кажучи, конфузна ситуацiя, яка на телеекранi
виглядала так:
Заслужений журналiст України Василь Iванович Бренчик спершу дуже
переконливо люб'язно переконував своїм солодким голосом, як важливо, щоб при
владi були саме правильнi люди. Бо неправильнi люди в парламентi зовсiм
неправильно себе поводять, дозволяють собi говорити неправильнi речi,
приймають неправильнi закони. Саме тому, як нiколи ранiше, потрiбно зараз
вибрати правильну людину в кожному окрузi. А правильна людина - це людина,
яка вже зарекомендувала себе правильною поведiнкою на престолi влади.
I поки глядач напружено думав над тим, що значить слово "правильний" в
устах вiдомого в областi сивого журналiста, зненацька зник його солодкий
голос. Потiм рiзко сам Василь Iванович став маленьким-премаленьким, доки
зовсiм не зник. Поки слухачi збентежено спостерiгали за химерами прямого
ефiру, зненацька Василь Iванович знову став на увесь екран. Проте мiна на
його обличчi вже була не ангельсько-повчальною, а навпаки. Вiн вирячив очi й
зарепетував на весь голос: "Включи мiкрофон, баран!" Наївний глядач дуже
здивувався. А пiсля того, як на екранi з'явилася рожева хризантема пiд
допотопну ностальгiчну музику оркестру Поля Морiа. провiнцiйнi глядачi ще
довго обговорювали екстравагантну передачу.
А тим часом у телестудiї одного обласного телецентру розiгрувалася
справжня трагедiя, яку ви тiльки можете собi уявити. Поки заслужений
журналiст України Василь Iванович Бренчик розбирався зi своєю творчою
групою, Разiн робив "розборки" зi своїми помiчниками. Згрупувалися i
прихильники Печенiга. Васнєцов-Павароттi пiдiйшов до тестя i з гордiстю
спитав:
- Ну как, папа, класно получилось? Я получил кайф, а вы?
- Не треба було цього робити, синок! - з осудом сказав той.
- Папа, вы отстали от жизни... - намагався переконати тестя зять.
- Ми не займаємося брудними справами...
- Папа, если мы полезли в политику, мы уже по уши в дерьме...
Усi, трохи розгубленi, виходили з телецентру на темну вулицю на свiже
повiтря, бурхливо обговорюючи все, що вiдбувалося у студiї. Iдея Iванiвна
настiльки була вражена побаченим, що активно шукала у своїй сумочцi валiдол
або валер'янку. При цьому зi старомодного, проте все ще елегантного ридикюля
випадали рiзноманiтнi предмети: паперовi носовички, швейцарський перочинний
ножик, запальничка з написом "Love is internity", жувальна гумка, колода
карт, помада, булавки, фотографiя сина, французькi парфуми, червоний
записничок, дзеркальце з пудрою, пiнцет, копiйки, жетони на метро... А
дядечко Гiвi по черзi пiдiймав усе це iз землi i пхав назад у сумочку.
Павло Iванович цiлувався з Тетяною Горошко в кущах, їм було добре.
А поки Варфоломiйович сварився iз зятем з приводу неприпустимих методiв
боротьби, до них пiдiйшли чотири здоровезнi чолов'яги i почали професiйно
бити Васнєцова-Павароттi по пицi. У Варфоломiйовича пiдкосилися ноги, i вiн