"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

осiв на землю, хриплячи. Опам'ятавшись вiд низки ударiв, Павароттi закричав
добре поставленим голосом:
- Убива-ают!
Група пiдтримки Павла Печенiга кинулася на допомогу, оточила кремезних
здорованiв, якi били Павароттi, однак усi були беззахиснi i безпораднi перед
стихiєю розправи.
Павароттi кричав до нападникiв:
- Только не по лицу!
Професiонали скористалися пiдказкою i били саме по тому мiсцю, на яке
вказала їм жертва.
Група пiдтримки Павла Печенiга бiгала навколо, смикала здорованiв за
пiджаки, кричала-верещала. Iдея Iванiвна била по головах мiлiцiонерiв своїм
ридикюлем, Тетяна Горошко дряпала спину одному з чолов'яг, а дядечко Гiвi
давав своєю короткою, проте також кремезною нiжкою пiдзадники. Однак їхнi
зусилля були такими мiзерними порiвняно з кiльцем чоловiчих спин, що це
виглядало просто смiшно. А Павло Iванович з молодечою спритнiстю i
кмiтливiстю побiг до телецентру за пiдтримкою, внаслiдок чого на вулицi
опинилася група молодих репортерiв - стажерiв iз столичного Iнституту
журналiстики, якi, "не вiдходячи вiд каси", стали вiдразу ж знiмати все на
камеру.
Нахабних стажерiв-журналiстiв оточила та сама група кремезних
чоловiкiв-нападникiв i стала чемно переконувати вiддати камеру. Молодих
столичних стажерiв переконати було неможливо. Вони, вiдкрито насмiхаючись
над мiсцевою мафiєю, безстрашно вiдгавкувалися на своєму жаргонi i не
здавалися. Вони збилися в тiсну купку i сховали камеру помiж себе. Кiльце
кремезних чоловiкiв навколо молодих студентiв-журналiстiв безжально
звужувалося.
Молодим безстрашним борцям за свободу слова i демократiю таки довелося
б вiддати камеру, якби зненацька не почувся рiзкий скрегiт гальм. Бiлий
мерседес дядечка Гiвi рiзко загальмував впритул бiля самiсiнького м'якого
мiсця одного iз кремезних чоловiкiв. Нападники обернулися. Грузинський
джигiт заслiпив їх фарами i гукнув на повний голос:
- Эй, тэлэвизиёнщики! Бистра в машину!
Стажери, скориставшись ситуацiєю, швидко завалили в мере, а дядечко
Гiвi майстерно розвернувся майже на мiсцi i рвонув у напрямку до столицi...
Ви розумiєте, дорогi мої читачi, що запахло паленим.
Однак, - хочу вас запевнити, - запах паленого - це не найгiрший запах у
цьому життi. Мабуть, багато хто з вас, дорогi мої друзi, полюбляє запах
шашличка або шкiрочку з сала зi смаком паленої соломки чи ще щось на зразок
цього. Так само екстремалам, якими ми можемо смiливо назвати всiх, хто бере
участь у виборах, до вподоби запах паленого. Цей запах належить до порядку
адреналiномiстких.
Коли Васнєцова-Павароттi друзi садовили в малинову "Победу", вiн був
далеко не пригнiченим. Якраз навпаки. У
нього був стан, неначе вiн щойно покатався на американських гiрках у
луна-парку. Визначний спiвак кричав "Сволочи!". Проте цi, як на нас, грубi
слова не змогли замаскувати його радостi. Вiн отримав моральне i, як не
дивно, фiзичне задоволення вiд пригоди. Є такий тип людей. А вас, дорогi мої
друзi, нiколи не вiдвiдувало вiдчуття дикої насолоди через те, що ви допекли
комусь до гарячого? Мене, наприклад, нi. Тому менi дивно, чому так радiє