"Марина Гримич. Варфоломi¦ва нiч (укр) " - читать интересную книгу автора

вся мокра. - Ти хочеш наврочити?
- Нэт, нэ хачу!
- Не можна радiти напередоднi такого вiдповiдального дня!
- А что мне дэлать, а?
- Что мне дэлать, что мне дэлать! - перекривила його Iдея Iванiвна. -
Сядь на мiсце i переживай!
- Понял, дарагая! - слухняно сказав дядечко Гiвi й зiбрався був вийти,
як тут у кухню увiйшов наш молодий герой.
На нього прискiпливо втупилися три пари очей.
- Що таке? - засоромився той. - Чого ви всi на мене так дивитесь?
- їсти хочеш? - обережно спитала Iдея Iванiвна.
- Хочу, - сказав наш молодий герой.
- Курочку будеш? - так само обережно перепитала мама.
- Буду! - згодився син.
Тут дядечко Гiвi, який не пiдозрював про те, що вiдбулося з його
улюбленим Павликом, обурився:
- Павлык, кушать на ночь очэнь врэдно!
Iдея Iванiвна стала настирливо виштовхувати дядечка Гiвi з кухнi.
- Что такое, дарагая?
- Iди собi, iди. На добранiч, спати час!
- Что такое, ти пачему мэня виганяешь?
- Iди, - я сказала! - гаркнула вона таким тоном, що дядечко Гiвi
поспiшив дати заднiй хiд.
- Ухажу, ухажу, толка нэ пэрэживай! - позадкував iз кухнi дядечко Гiвi.
Iдея Iванiвна i тьотя Роза замилувано дивилися на те, як їхнiй
улюбленець поїдає, можна сказати, пожирає курочку. I тут Iдея Iванiвна з
жахом згадала:
- А як же Тетяна? Може... Може, вона хоче курочки?
- Нє-а! - з повним ротом вiдмовив Павло. - Вона вже спить!
Iдея Iванiвна з тьотею Розою навшпиньки прокралися до кiмнатки з
металевим лiжком i червоними рожами i заглянули в неї.
Дорогi мої читачi! Як би це вам популярнiше пояснити?...
Вам не доводилося спостерiгати за тим, як плавно пливе риба помiж
водоростями... Нi, не так. Ви бачили коли-небудь щойно витягнену кiсточку з
авокадо? А не пробували її кинути у склянку з водою?... Ще не те... Можливо,
так: ви коли-небудь бачили, як гойдається на хвилях буйок iз чайкою
нагорi?... Нi, краще так: ви бачили знаменитi "текучi" годинники Сальвадора
Далi?... Га? Так ось.
Тетяна спала й усмiхалася. Без подушки. А велика подушка з вишиваною
вставкою лежала на пiдлозi. Молода жiнка мала вигляд точнiсiнько як текучий
годинник Сальвадора Далi.
Iдея Iванiвна змахнула сльозу з очей i з почуттям виконаного
материнського обов'язку пiшла до своєї кiмнатки. До дядечка Гiвi. Можливо,
щоб також пограти в тетрис, щоб потiм з таким самим обличчям заснути. Але
про це нiхто не знає напевне. Бо за нею нiхто не пiдглядав у шпарину.

Народжувалася передвиборча субота. Коли не можна агiтувати. Вирiшили
вiдiспатися. На обiд зiбралися за великим столом у домi Варфоломiйовича.
Його дружина зготувала смачний обiд. Коли сiли за стiл парочками, вiдразу
виникла пiдозра, що цiєї ночi всi, ну, принаймнi, майже всi грали у тетрис.