"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

найнижчим з рабiв своух.
- Що ж сказав тобi Сунд... - тьху! - Всевишнiй, хай славиться у вiках
iм'я його? - суворо запитав старець Iлiй.
- Страшне слово його! - з удаваним жахом вiдповiв я i похнюпився.
- Кажи, Самууле! - мимоволi вихопилося у цього недотепи.
Слова цього лише i чекав я.
Хiба мiг передбачити цей темний неук задум людини з тонким розумом?


Голос мiй задзвенiв, як тятива, що спрямувала несхибну стрiлу у ворога:
- Слухай, Iлiй! Слухайте, люди! Слухай, ЕресIсраель! Ось що сталося
уночi!
А тодi розповiв усе так, як записав i до Бiблiу в першiй книзi
царювань:
"I сталося в той час, коли Iлiй лежав на свосму мiсцi, - очi ж його
почали слiпнути, i вiн не мiг бачити, - i свiтильник божий ще не згас, i
Самуул лежав у храмi господньому, де кiвот божий;
Закликав господь до Самуула: (Самууле, Самууле!). I вiдповiв вiн: ось
я!
I прибiг до Iлiу, i мовив: ось я! Ти кликав мене. Але той сказав: я не
кликав тебе; пiди назад, лягай. I вiн пiшов i лiг.
Але господь вдруге закликав Самуула: (Самууле, Самууле!). Вiн звiвся i
прийшов до Iлiу вдруге, i мовив: ось я! Ти кликав мене. Але той вiдповiв:
я не кликав тебе, сину мiй; пiди назад, лягай.
Самуул ще не знав тодi _гласу_ божого, бо ще не вiдкривалося йому до
того слово господнс.
I закликав господь Самуула ще втретс. Вiн звiвся, i прийшов до Iлiу, i
мовив: ось я! Ти кликав мене. Тодi зрозумiв Iлiй, що то бог кличе отрока.
I наказав Iлiй Самуулу: пiди назад i лягай, i коли глас покличе тебе,
ти озовися: "кажи, господи, бо чус раб твiй". I пiшов Самуул, i лiг на
мiсцi свосму".
- Чи так все було, отче? - запитав я Iлiю.
- А так, а так! - ствердно похитав вiн головою.
Моя божеська оповiдь уже всю паству тримала в уважнiй напрузi.
I лише тодi, коли Iлiй своум пастирським словом скрiпив мою оповiдь, я
нарештi завдав нищiвного удару:
- Слухайте, люди! Слухай, Iлiй! Сказав менi Всемилостивий: "Ось я
зроблю дiло в Iзраулi, про яке, хто почус, у того дзвони загудуть в обох
вухах. У той день я викiнчу над Iлiсм усе те, що я казав про дiм його; я
почну й покiнчу з ним". Кiнець дому Iлiу!
Верховний владика пополотнiв од лютi.
А сини його Офнi та Фiнесс кинулися до мене, щоб пiвпудовими кулацюрами
своуми зробити з плотi мосу криваве мiсиво або принаймнi вiдбивну котлету.
Вирок цей ясно можна було прочитати на неголених пиках ухнiх.
Але було вже пiзно: барани та овечки з баранятами заступили звiдусiль
мене, свого нового пастиря, щоб краще почути слово боже. А я словом божим
добивав iсрархiчних суперникiв моух:
- I сказав цар небесний: "Я оголосив йому, що я скараю дiм його навiки
за ту провину, що вiн знав, як сини його безчинствують, i не вгамував ух".
Засудив господь мерзотникiв!