"Юрiй Ячейкiн. Бiблiйнi пригоди на небi i на землi" - читать интересную книгу автора

вiн виявився порожнiм. Та це не завадило менi вперше з насолодою
скуштувати нових пiльг й привiлеув моух, гiдних високого звання пророка, i
душевно втiшитися ними.
Я недбало вiдштовхнув вiд казанiв ненажер Офнi та Фiнесса i почав
сумлiнно виловлювати шпичаком та виделкою найнiжнiшi шматки м'яса. I в
каструлi совав ух, i в сковороди, i в горщики богомольцiв. I не виявляв
нiякого жаху перед киплячою ужею цiсю, а тiльки задоволення i радiсть.
А ввечерi взяв вино в Офнi та Фiнесса, взяв варварськi шати ухнi, одяг
ними плоть мою i пiшов наставляти на путь iстинну гарненьких i молоденьких
богомолочок.
Та, видно, у лиху годину я пiшов. Тiльки завернув за рiг, як нiчнi татi
накинули на голову мою смердючий мiшок i заходилися молотити пiвпудовими
кулацюрами ребра моу, намагаючись зробити з мене рагу або принаймнi
вiдбивну котлету. А потiм, важко сопучи, невiдомi татi ще довго i старанно
затоптували мене в прах товстими, як у слонiв, ножиськами.
I невиразно вчувався менi крiзь смердючий мiшок ще й заздрiсний голос
Iлiу:
- Ех, менi б роботку отаку!
Вiн дзвенiв у вухах моух, поки я пiд ножиськами, як у слона, не
знепритомнiв.
Але людина з тонким розумом з усього мас вигоду свою i користь навiть в
бiдi знайде. Ранком пошкандибав я на милицях до лiкарiв, усiх знахарiв та
костоправiв обiйшов, щоб усi побачили i дiзналися про численнi калiцтва
моу. Вiднинi нiхто не примусить мене орати землi вiд Дана до Беер-Себи!



ЗШИТОК ДРУГИЙ

Усе повертасться на коло свос.
Тiльки наблизиться старiсть, а вже сунуть до тебе:
- Отче, вiддай владу!
Я кажу ум усiм:
- Влада - вiд бога.
Та хiба допомагас?


У храмi недалеко вiд входу височить над усiм сидiння суддiвське, бо
звання мос нинi у сумiсництвi з пророчим - Суддя Ерес-Iсраелю. Я тлумачу
закони старi i виголошую настанови новi. Карний кодекс Моiсея за словом
моум переслiдус лиходiув, крадiув, розпусникiв, грабiжникiв та убивць вiд
Дана до Беер-Себи. Повсюдно панус Закон.
Суддя - найвища влада пiсля влади Всевишнього. Бо якщо iншi народи, що
звiдусiль оточують обранцiв божих, мають на чолi царiв, царкiв або царят,
то богообранцi живуть без царя в головi. А до мене сунуть нерозумнi:
- Отче, вiддай владу царевi!


Прислужус менi тоненький, як хворостинка, i тихенький, як лякливий
подих, хлопчик, за великими очима якого i худенького личка його не видно.