"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

- Яке число матимуть дванадцята i двадцять друга пляшка у батареу з
тридцяти чотирьох пляшок, якщо рахувати справа налiво?
Знову запала чарiвна тиша, знову задумливо блимали лампи, аж поки
обчислювач Плюс вигукнув:
- Тринадцята i двадцять третя!
I знову лунас симфонiя безмежноу радостi, а над головою
першовирiшальника Плюса спалахус нiмб переможця.
Вiдтодi я вже не давав роботам отямитися. Я невтомно бомбардував ух все
новими i новими запитаннями. Я ввiмкнув ретранслятори, щоб уся Кiбера чула
мiй владний голос:
- Яке найменше число, якщо дiлити на числа 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 i 9, дас
вiдповiдно у залишку 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 i 8?
I над головою цього незграбного сифона Мiнуса жодного разу не спалахнув
нiмб першовирiшальника. Усi роботи переконалися, що замiсть голови вiн
носив глечик.
А я всесiуяав добiрними задачами, як з плакатного рогу\достатку.
Азимут пас мене очима i з глибоким жалем раз у раз спiвчутливо шепотiв:
- Бiдний, бiднир капiтан Небреха... Бiдолаха зовсiм з'ухав з глузду...
Я його прекрасно розумiв: i справдi, нас прирекли до страти, а я, наче
недоумкуватий, розважаю своух катiв.
Та я не мав часу пояснити йому свiй тактичний задум, що мусив нас
врятувати. Роботи розв'язували найскладнiшi крутиголовки з швидкiстю
перегонових ракет, а я дедалi повiльнiше заповнював паузи. Iнодi вiд
нетерплячки я грюкав протезом по металевiй пiдлозi зали засiдань Вченоу
ради, наче, крiм iскор, мiг викресати з неу ще математичне запитання.
Я лихоманкове шукав якусь пристойну працю на царинi математики, щоб
надовго посадовити роботiв на мiлини часу. Адже нам з Азимутом треба було
не тiльки втекти з Академiу обчислювальних наук, а й встигнути добiгти до
нашоу коробки...
Але щось путнс на думку не спадало. У мене не було вiльноу анi секунди,
бо роботи ковтали задачi ненажерливо, мов голоднi удави. Ще трохи, i я
мусив би сам стрибнути у ухню бездонну пащу. Цiсу драматичноу митi я
розпачливо ляснув себе по боку i раптом почув, як у лiвiй кишенi щось
задеренчало... О небо! Я зрадiв i злякався! Я зрадiв - може, це наш
порятунок, i злякався, а що як просто табакерка...
I що ви гадасте? Це був порятунок!
Я шаснув до кишенi i витягнув найпопулярнiшу на Землi гру "15"! Гру,
через яку ямайськi пiрати розбивали своу кораблi об рифи, машинiсти не
зупиняли поузди на станцiях i летiли пiд укiс, а пачкарi кидали свiй
прибутковий промисел! Бо вони були неспроможнi хоч на хвилинку вiдiрватися
вiд чарiвницi-коробочки...
Я гордо пiдняв нашу рятiвницю над головою й урочисто звернувся до
роботiв:
- Шановнi кiберяни! Зараз я познайомлю вас з найпопулярнiшою серед
роботiв Землi грою "15"! У цiй коробочцi - п'ятнадцять квадратових шашок,
пронумерованих вiд 1 до 15. Один квадрат у коробочцi вiльний. Гра полягас
в тому, щоб шашки, розташованi довiльно, пересунути в порядку зростання
номерiв. Однак це вдасться не завжди. Отже, знайдiть, як найкоротше можна
вирiшити завдання.
Я передав коробочку обчислювачевi Максимуму i втомлено втер спiтнiле