"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

нову галактику бачу, чи я сам ух вiд удару посiяв. Азимут лежить на
пiдлозi i лупас очима, а проте чудесно зорiснтувався: голова у нього була
на пiвнiч, ноги на пiвдень, а руки вiдповiдно - одна на схiд, друга на
захiд.
А що з ракетою сталося! Двигуни стрибнули з корми на нiс, а нашi ходики
потупцювали навпаки. Але ми ще не знали, що потрапили в згубнi обiйми
протилежного часу!
Азимут пiдвiвся, виплюнув два зуби i прохрипiв:
- Пронесло! Це була якась приблудна комета...
Тiльки-но я роззявив рота, щоб вiдповiсти йому, коли знову -
торох-торорох!
Коли я отямився, то вiдчув, що двигуни мовчать, а тiло мос наче прикуте
до пiдлоги. Далебi, повернулося тяжiння, подумав я.
Я розплющив одне око i обвiв поглядом ракету. Такого безладдя я в життi
не бачив. Звiдусiль звисають обiрванi дроти, прилади вивернули своу
рiзноколiрнi тельбухи, куди не кинь оком - жодноу цiлоу речi. А серед
цього хаосу на купi всiлякого мотлоху сидить Азимут i нажахано дивиться в
iлюмiнатор. Руки у нього трусяться, весь вiн сiпасться i взагалi
скидасться на божевiльного.
- Де ми? - якомога спокiйнiше запитав його я.
- На Землi! - ляскаючи зубами, вiдповiв вiн. - Але тут коуться кiнець
свiту 1 Мертвi встають з-пiд землi!
Ну, хто б на мосму мiсцi не подумав, що Азимут таки з'ухав з глузду?
Хто поставив би iнший дiагноз?
Але - неймовiрно! - я помилився.
Коли я глянув у iлюмiнатор, серце в мене похололо, наче я в самому
купальному костюмi вискочив у космос.
Це було якесь марення. Це було нiби кiнофiльм, який пустили навпаки. I
в скаженому темпi.
А слiд вам сказати, що переплутати щось ми не могли, бо приземлилися в
хрестоматiйнiй мiсцевостi. Це був ргипет, i не просто ргипет, а знаменита
Долина Царiв, фантастична долина кам'яноу геометрiу пiрамiд. Отже, ми
орiснтувалися, як у себе в хатi.
Але це був неймовiрний свiт!
Сонце сходило на заходi i сiдало на сходi. Люди кумедно метушилися
назадгузь. Вони виходили живi з вогню i сухi з води. Нiчого не
народжувалося i не вмирало, а несподiвано з'являлося готовеньке, щоб потiм
безслiдно зникнути. Здавалося, нiби якийсь чарiвник до всього торкасться
свосю паличкою, щоб викликати з небуття казковi картини. Це була сама
iсторiя, яку перед нами крутили з кiнця.
Страшна розгадка цiсу тасмницi забринiла в мосму мозку. Невже нас
засмоктав протилежний час? Коли так, то зараз з-пiд землi пiднiмуться
когорти Наполеона, щоб з самого кiнця i до самого початку повторити
жорстоку битву з безжалiсними мамелюками тодiшнього володаря ргипту
Мурада. А коли двобiй дiйде до початку i вiйська мальовничо вишикуються
пiсля битви, яку вони щойно повторили, як учнi таблицю множення, з кiнця,
сам Наполеон Бонапарт позадкус на бiлоснiжному конi перед свiжими, як
пiсля вiдпочинку, вiйськами i скаже:
- Солдати! Сорок вiкiв дивляться на вас з висоти цих пiрамiд!
Я ввiмкнув звук, щоб на власнi вуха почути цю афористичну промову.