"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

- На жаль, усi цi розкошi недовго прикрашали небо, - сумовито зiтхнув
капiтан. - I, знасте, комета сама була в усьому винна. уй, бачте, так
сподобалася загальна пошанiвка, що вона блокувала своуми силовими полями
всi телесупутники i транслювала на екрани лише свос кольорове зображення.
Хоч яку програму ввiмкнеш, скрiзь бачиш кометуу Тиждень це свавiлля
терпiли. А потiм розлюченi телеглядачi запропонували урядовi розкремсати
бiдолашну комету на сувенiри. Один такий уламок ви й бачили в мене...
Капiтан Небреха пiдвiвся i, кульгаючи, зарипiв на протезi до вiдерця з
фарбою.
- А тасмниця походження пiвнiчного сяйва? - нагадав я йому. - А
загадкова поява Мiсяця?
Капiтан вмочив у фарбу квачика i спокiйно вiдповiв:
- А хiба ви самi не здогадалися? Мiсяць - це якась приблудна гiгантська
комета, що несподiвано потрапила у сферу тяжiння Землi, а пiвнiчне сяйво -
залишки уу веселчастого хвоста. У часи мосу комети це було настiльки
очевидно, що правильних наукових гiпотез доходили навiть дiти... I хочу
вам порадити. Час ви масте, то удьте на далеку пiвнiч. Там побачите
незабутнс видовище - сяйво хвоста комети. I скажу вам, не перебiльшуючи,
пiсля мосу комети воно стало ще яскравiше: хвости, певне, з'сдналися...



7. ШТУЧНЕ ОКО МАГIСТРА КIМIХЛИ

- Як ви гадасте, звiдки у мене взялося оце штучне око? - капiтан
Небреха пiдкинув на долонi розфарбовану скляну кульку.
"Справдi, звiдки воно? - подумав я. - Невже капiтан натякас на мене?" I
аж похолов вiд тiсу думки.
Ось чому я гаряче запевнив мiжзоряного вовка:
- Клянуся, це не- я пiдкинув. Хiба ж я дозволю собi засмiчувати вашу
знамениту колекцiю сувенiрiв? - i з докором докинув: - Я ж не бешкетник, а
науковець...
- А я вас i не звинувачую, - заспокоув мене капiтан. - Я просто питаю,
чи не знасте ви часом, звiдки воно взялося?
У вiдповiдь я тiльки красномовно знизав плечима.
- Авжеж, - спокiйно зазначив Небреха, - iсторiу його нiхто не знас.
Навiть Азимут. Бо пригода, пов'язана з цим оком, сталася ще до того, як я
зарахував хлопця у штат екiпажу на посаду штурмана. Але що найцiкавiше -
якби я тодi виявив зайву допитливiсть i забарився на екскурсiях, магiстр
Кiмiхла неодмiнно викинув би око на смiтник, як нiкчемний непотрiб, або ж
без слiду розчинив в якомусь iз своух жахливих реактивiв. I якби я пiсля
того зажадав будь-що заволодiти цим унiкальним сувенiром, менi довелося б
чекати слушноу нагоди рiвно десять рокiв...
З магiстром Кiмiхлою я познайомився на планетi Тiлетас, що обертасться
навколо одного з свiтил сузiр'я Персея.
Це, скажу я вам, чудова планета, уу аборигени надiйно приборкали погоду
i, зрозумiло, утворили на всiх широтах сталий райський клiмат. Перiодично,
суворо за графiком заздалегiдь запланованих трансгалактичних вiдкриттiв
вони вирушали у космiчнi мандри до зiрок свосу системи, щоб виявити
навколишнi планети i налагодити торговельний та культурний обмiн з