"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

будь-якоу митi з хворобливою цiкавiстю слiдкус якийсь невiдомий вам
блазень-антипод? Можна сказати, то був не корисний, а явно шкiдливий i
аморальний винахiд! Нинi його вже солiдно спростили - до сучасного
телевiзора на дванадцять наперед вiдомих програм.
Та це що! От з нерозмiнним карбованцем таки було справжнього клопоту!
Нерозмiнний карбованець ви одержували в день повнолiття, коли обирали
собi професiю i ставали на стежку самостiйного життя, незалежнi i вiльнi
вiд достаткiв батькiв. Але рiч полягала в тому, що хоч нерозмiнний
карбованець мав кожний, та самi карбованцi були не однаковоу вартостi. У
кожному окремому карбованцi були врахованi потреби кожноу iндивiдуальноу
особи. Якщо ви, примiром, володiли однiсю мовою, то на свiй карбованець
нiзащо не змогли б придбати iншомовних книжок, бо не мали в них жодноу
потреби. Але були й речi, що цiкавили всiх, як, скажiмо, рiзносортнi
скатерки-самобранки. Синтезатор найвищого гатунку на кiлькасот назв ви
мали змогу одержати, якщо Посiдали чiльне мiсце в державному управлiннi i
за своум службовим становищем мусили влаштовувати гучнi прийоми. Якщо ж ви
обiймали скромну посаду, то володiли низькосортним синтезатором з штучним
добором комплексних снiданкiв, обiдiв та вечер на двi-три особи. Це
викликало жахливi антагонiстичнi протирiччя. Нинi ми злiквiдували цей
ганебний недолiк, що сiяв ворожнечу у суспiльствi, бо вже кiлька столiть,
замiсть скатерок-самобранок, випускасмо книжки з тисячами
найрiзноманiтнiших кулiнарних рецептiв. Обирай собi сам страви i готуй на
власний смак i розсуд.
Або вiзьмемо чоботи-скороходи. Примiром, ви ревматик, але масте
незначнi особистi потреби, в котрих враховано, що багатомiсний
комфортабельний килим-лiтак вам нi до чого. От i мусили човгати в тих
осоружних чоботах до скону рокiв.
Внаслiдок отiсу неймовiрноу рабськоу залежностi од, здавалося б,
чудових речей на планетi весь час спалахували заколоти, кривавi бунти i
жахливi повстання. Гинули матерiальнi цiнностi, палали сховища з
синтезаторами, на смiтниках купчились цiлi горби нерозмiнних карбованцiв,
пiд ногами повсталих хрумтiли потрощенi всевидючi очi. З неба падали
численнi жертви, коли знавiснiлi чобiтники вiдчайдушне лiзли на абордаж до
килимiв-лiтакiв. У хiд пiшли шапки-невидимки, палочки-виручалочки i
мечi-кладенцi...
Та найстрахiтливiшою у тi прадавнi часи збросю були вогнедишнi Змiу
Гориничi. Оскiльки ж ви, капiтане, не масте навiть елементарного уявлення
про цих моторошних потвор, про цих нещадних чудовиськ, я спробую ух вам
змалювати.
Змiу Гориничi використовувалися виключно пiд час жорстоких каральних
акцiй. Позаяк головнi сутички точилися в повiтрi - цi жахливi одоробла
лiтали.
Були вони рiзного класу i потужностi - вiд однiсу до дванадцяти
босголовок, - та всi мали характерну, однотипну побудову з однаковими
тактичними i стратегiчними засобами ведення тогочасного двобою. Уявiть
собi стометрову могутню потвору з вогнедишною, усеспопеляючою босголовкою
на довгiй еластичнiй шиу з необмеженим напрямком прицiльних спалахiв в
усiх трьох вимiрах, гiгантський тулуб, щiльно вкритий непробивною,
вогнетривкою лускою, могутнi лапи з розчепiреними отруйними пазурами,
довжелезний хвiст в неприступнiй тилязi з гострякiв, що стирчали