"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

навсебiч... Уся ця фантастична штучна споруда була створена лише для того,
аби нищити, палити, вбивати i мордувати. Навiть гучномовцi, якi були в тих
Змiув вмонтованi, промовляли виключно з ультимативних грамзаписiв. А який
жах наводило отаке страховидло, коли воно мало не одну, а дванадцять
босголовок, устаткованих нищiвними лазерами? Окрiм того, траплялися
несерiйнi екземпляри з ускладненим бiологiчним самопрограмуванням i
самовiдтворенням. У цих несерiйних лiтаючих бандюг замiсть однiсу знищеноу
босголовки, негайно вiдбруньковувалися аж три! Бувало, пiсля сутички
окремi Змiу Гориничi мали по сорок вiсiм босголовок, а то й бiльше! На
щастя, пiд тягарем того понаднормового поголiв'я вони були не в силi нi
лiтати, анi плазувати i швидко конали природною смертю вiд загального
фiзичного виснаження.
От тодi народилася надто небезпечна, але вельми почесна професiя
змiсборця. Нинi навiть припуститися важко, що одна людина долала отаку
лiтаючу фортецю. А секрет полягав у тому, що шиу босголовок не були вкритi
важкою i непробивною лускою. Адже луска звела б нанiвець маневровiсть
босголовок, отже, й усю смертоносну ефективнiсть каральних велетнiв. Окрiм
того, у ближньому двобоу Змiй Горинич змушений був вiдмовлятися вiд
використання свосу найнебезпечнiшоу зброу - лазерних променiв, бо iнакше
спалив би самого себе. Отож досить було наблизитися до вогнедишного
страховиська впритул, як дiло вирiшував меч смiливого звитяжця. Поступово
усi Змiу Гориничi були винищенi по всiй планетi, iнкубатори-розплiдники
розоренi, а уся вiдповiдна технiчна документацiя спалена.
З того й почався мирний, благодiйний поступ на планетi. А вiд жахливих
минулих часiв тiльки й лишилося, що чарiвнi, фантастичнi казки - примхлива
фольклорна тканина з окремих найбiльш вражаючих прадавнiх iсторiй...


Пiсля оцiсу вступноу лекцiу Професора я впав у ще бiльший вiдчай.
Гарних наплiв вiн менi казок! Нiби перед ним сидiла не доросла i солiдна
людина, а сопливе дитя дошкiльного вiку. Та я нiчим не зрадив себе i не
виказав свого незадоволення.
Але уявiть мiй подив: коли я почав студiювати iсторичнi хронiки i
науково-популярнi брошури, то одразу переконався, що Професор не брехав.
Казав менi саму правду, якою б неможливою вона не видавалася!
З хронiк з усiсю iсторичною очевиднiстю виникало, що поступ на планетi
дiйсно базувався на неймовiрному грунтi. Вiн нiби задкував вiд
надскладного до свого примiтивного прототипу. Але в той же час усе це
сприймалося i пояснювалося вченими iсторiографами як незаперечнi
досягнення мiсцевоу цивiлiзацiу i знаходило свос, хоч i парадоксальне, але
логiчне теоретичне тлумачення.
Рiч полягала у тому, що через якiсь нез'ясованi i поки що не зрозумiлi
менi причини iсторичний розвиток на планетi започаткувався не з
первiсно-дикунських вiдносин, а з на диво розвиненого технократичного
суспiльства. Можна було тiльки фантазувати про той колосальний рiвень
науки i технiки, що безнадiйно загубився в сивiй давнинi ще доказкового
перiоду. Нiчого дивного тут зрештою нема, бо й на Землi було надiйно
забуто безлiч секретiв прадавнiх майстрiв, що становлять нинi загадки
iсторiу. У нас позникали цiлi галузi науки, як ото астрологiя, геральдика,
сфрагiстика, тамгологiя, алхiмiя, чарiвництво i вiдьмологiя,