"Юрiй Ячейкiн. Дивовижнi пригоди капiтана miжзоряного плавання небрехи" - читать интересную книгу автора

фiзiономiстика i теоретична казуустика. Куди подiлися фаусти, щорiчнi
конференцiу по обмiну досвiдом з питань демонологiу на Лисiй горi, грiзнi
володарi пiдземних, пiдводних i ефiрних стихiй? Де вони тепер - провидцi,
пророки i телепати? Але коли на Землi розвиток в основному йшов шляхом
ускладнення, то на цiй чудернацькiй планетi сталося навпаки.
З цього погляду на планетi було досягнуто чималих успiхiв. Як я вже
згадував, всевидюще око було прекрасно спрощено до дванадцятиканального
телевiзора зi сталими i нудними програмами. Колишнi чоботи-скороходи
удосконалилися (мало не вдався до помилкового визначення - " деградували
") до моторолерiв, мотоциклiв, мопедiв, велосипедiв i дитячих самокатiв, а
килими-лiтаки - до просто лiтакiв. Скатерки-самобранки також без слiду
позникали. Натомiсть пишно розквiтла чудово розгалужена система буфетiв,
закусочних, кав'ярень i чайних, удалень та ресторанiв з натуральними
стравами, а не штучно синтезованими з абстрактних молекул.
Було рiшуче злiквiдовано i ганебне закрiпачення вiд народження вiльноу
особи принизливим нерозмiнним карбованцем. До сьогоденних часiв, як
далекий вiдгомiн колишнiх антагонiстичних вiдносин, дiйшла тiльки
варварська, антидемократична в своуй сутi iдiома - "вдарити карбованцем".
Новi часи породили й новi прислiв'я та приказки: "Нема грошей - розмiняй
карбованця", "копiйка руб береже", "грошей - що й кишеня не сходиться",
"грошi всюди хорошi" та "хоч в головi пусто, аби капiталу густо". А
сталося те, що жорстокий диктат нерозмiнного карбованця був замiнений
твердою валютною системою, яка в принципi передбачала необмежене
накопичення капiталу кожною окремою особою. Таким чином, нинi не вiд
якогось осоружного нерозмiнного карбованця залежало, як ти задовольнятимеш
своу потреби. Тепер це залежало вiд самого тебе, вiд твоух здiбностей i
таланту, вiд твосу спритностi та енергiу. По сутi, права кожноу людини
нинi були необмеженi. Кожна окрема iндивiдуальнiсть мала цiлковиту змогу
задовольнити не лише своу, хай найбезглуздiшi потреби, а й навiть
дивацькi, iнодi навiть злочиннi примхи. Аби грошi!
Атож! Нарiжнi принципи моделювання тамтешнього iдеального суспiльства я
збагнув. Та це було пiвдiла. Головне й тепер лишалося не з'ясованим. Адже
я втямив лише "як", але досi не вiдав "чому". А голе "як" без путящого
"чому" завше може привести до хибних, а в мосму становищi - фатальних
висновкiв i вчинкiв.
Я не спав цiлих пiвдоби (я не кажу "нiч", бо ночей там взагалi не
iснувало), марно намагаючись розв'язати цю головну тасмницю. Аж нарештi
мене осяяло. Стрiла часу, як матерiальноу, об'сктивно iснуючоу величини,
скерована тут вiдносно нас, землян, на стрiчний напрямок.
I як це я ранiше не здогадався? Адже на нашiй рiднiй Землi здавна
iснувала гiпотетична теорiя, що час може бути не тiльки плюсовим, а й
мiнусовим.
Але теорiя лишалася на паперi, бо гiпотетичний "мiнус" передбачав
подiу, якi насправдi нiким не спостерiгалися. Променi зiрки, скажiмо,
йдуть вiдцентрове в усiх напрямках. Нiхто i нiколи не помiчав
протилежного. Ну, хто б наважився запевняти зворотне - мовляв, променi
надходять до зiрок звiдусiль i консервуються у зiрках? Адже тодi необхiдно
було визнати, що в зiрках вiдбуваються зворотнi ядернi реакцiу, тобто, що
кожна зiрка поглинас випромiнювання, а не с його джерелом.
Отут все стало на мiсце.